Попередня     Головна     Наступна






Авраам Білобородський



НынЂ веселый нам день настал,

Иж Христос єсть от мертвых въстал.

Веселимся, христіанстіи людіє,

Иж нам пришло избавленіє.

Вызнаваємо сътворителя,

Пеклу побидителя.

Сътер врата пекелныя,

А нас просвЂтил, темъныя.

Отець наш свободитель,

А нас, грЂшних, откупитель,

Сын божій а сын Давыдов,

Посланник зосланный,

А нам от вЂка изготованный,

Отврънул нас от невЂрных жидов.

А наш правдивый Христос.

Тройце святаа, слава тобЂ.












ПРИМІТКИ



Авраам Білобородський

Авраам Іванович Білобородський 1604 р. переписав «учительне євангеліє», що й засвідчив у післямові до рукопису: «Исписася сіа книга именєм Євангелія учителная въ лЂто по нарожденіи Ісусу Христа, сына божія, тысяча шесть сот четверътого мЂсяца марта 9 дня на святых мученик 40, иже в Савастіи, мною грЂшъным Авраамомь Ивановичем Білобородскимь въ богоспасаємом градЂ Петигорах у дръжави его милости пана Краковского. Чтите, исправляйте, а мене, грЂшъного, не кленЂте. Рад писарь послЂднєй строци» (арк. 536 — 536 зв.). Інших відомостей про Авраама Білобородського не маємо.


«НынЂ веселый нам день настал...». У вище процитованому рукописі, арк. 536 зв. (див.: Петров Н. И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. Вып. 2. Собрания рукописей Киево-Печерской лавры, киевских монастырей Златоверхо-Михайловского, Пустынно-Никольского, Выдубицкого и женского Флоровского и Десятинной церкви. М., 1896, № 529 (1643). Віршеві передує ремарка: «Потом співай».

Публікації: Перетц В. Н. Малорусские вирши в записях XVI — XVIII в. — Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук, 1899, т. 4, кн. 3, 4, с.; Перетц, т. 1, ч. 1, с. 86.

Подається за рукописом, ЦНБ АН УРСР, Петров (Мих.) № 529 (1643), арк. 536 зв.
















Див. також:

АВРААМ БІЛОБОРОДСЬКИЙ. «НынЂ веселий нам день настал...». Українська література XIV-XVI ст.










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.