[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ VII.]

Попередня     ТОМ I     Наступна





ТОМ I

Розділ VII. Початки Руської держави




Завязки полїтичного устрою українських племен:


Полїтичний устрій в часах розселення, власть у Антів, племінні начальники, віче, ширші орґанїзації.


Звістки з Х—XI вв.: племінний устрій, його живучість, городські волости, князї, становище князїв супроти віча, ширші політичні орґанїзації, Масудіева Валїнана.




Початки Київської держави:


Київські перекази, теорія Повісти временних лїт—тенденція варязька, тенденція новгородська, концепція „Повісти“, хиткість традиції, комбінації, недорічности „Повісти“, вагання новійшої історіоґрафії, поправки варязької теорії.


Початок, руського імени, печатки полїтичної орґанїзації в Київщині, десяточна орґанїзація; можливий початок її, розвій дружинних сил Київа, звістки про них; хронольоґія початків Київської держави.


Хозарська зверхність, здогади про її вплив на полїтичну органїзацію Руси. Роля торговельних центрів. Варязкі дружин й їх значінне, розвій княжої власти.


Звістки про Русь IX в.: житня Ґеорґія Амастридського й Стефана Сурозького, похід 860 р., похід на Табарістан, дипльоматичні зносини: руські посли 839 р. і церковна місія 860-х рр. Найдавнїйші київські князї, непевности традиції, Аскольд, Дир, Олеги, катальоґ найдавнїйших князїв.




Сформованне Київської держави:


Схема „Повісти“, реґресивний метод дослїду, ріжні форми задежности від Київа, прилученнє земель на Днїпровій дорозї, кольонїї в фінських землях, лївобічні землї, Подонє, азовське побереже, Деревська земля і дальші західнї; Новгород і північні землї, значіннє Новгорода в руській полїтичній системі.


Територія держави в початках X в., союз державних і торговельних інтересів. Князївства середини X в., розвій їх залежности, орґанїзація Руської держави X віку, централїстичні і децентралїстичні тенденції, становище київського князя.











Попередня     ТОМ I     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ VII.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.