Попередня     Головна     Наступна

Початок географічного покажчика. Букви А-Л

М

Маврітанія (тут: Тінгітанська), іст. обл. на Зх. Пн. Африки біля пн. узб. Внутрішнього (Середземного) м. до Атлантичного океану (пізніше була розділена на дві римські провінції — Маврітанію Цезарейську і Маврітанію Тінгітанську — навпроти Гадіру); нині — пн. частини Алжіру і Марокко. — 1.

Магометани, народи мусульманської, магометанської віри; див. ще Бусурмани. — 331.

Мадіамська земля, Мадіам, мадіамляни, пустиня (земля і народ), бібл., іст. обл. у пн.-сх. Аравії (на сх. узб. Червоного м. від затоки Акаба до гавані Ель-Веджх), населена нащадками Мадіама; нині — пн. част. провінції Хіджаз, Саудівська Аравія. — 55.

Мажеве сільце, с. у Переясл. з., очевидно, на п. бер. Альти; нині — ймовірно, с. Мазинки Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. — 250.

Мазовецька земля, Мазовія, Мазавше, мазовшани (земля і народ), іст. обл. Лядської з. (Польщі) в бас. сер. течії Вісли та нижн. течії її пр. приток Нарева і Зх. Бугу, нині — Мазовше, пн.-сх. част. Польщі. — 2, 92, 95, 370, 375, 385, 392, 395, 398, 399, 401, 402, 406, 414, 423, 431.

Майнц, г., ц. архієпископства, у герцогстві Франконія на л. бер. Рейну; нині — м. Майнц, ц. з. Рейнланд-Пфальц, ФРН. — 120.

Македонія, Македонська земля, македоняни (земля і народ), іст. обл. у ц. част. Балканського півострова; нині — част. пд.-сх. Югославії, част. пн.-сх. Греції і част. пд.-зх. Болгарії. — 1, 14, 24, 25, 143.

Малотин, г. у Переясл. з. на л. бер. верх. Оржиці; нині — с. Малютинці, Пирятинського р-ну Полт. обл.; за іншими міркуваннями — можливо, г. на л. бер. Дніпра; тепер — затоплене Кременчуцьким водосховищем г-ище біля кол. хут. Миклашевського Вереміївської с-ради Чорнобаївського р-ну Черк. обл. — 193.

Мармарія, іст. обл. Мармаріка у Пн. Африці біля пд. узб. Внутрішнього (Середземного) м., на Сх. від Кірінії; нині — пн.-сх. част. мухафази (області) Дерна (раніше — провінція Мармаріка), Лівія, та пн. част. мухафази Матрух, Єгипет. — 1.

Масурія, власне, Масилія, іст. обл. у Пн. Африці біля пд. узб. Внутрішнього (Середземного) м., сх. част. Нумідії, заселена масильцями; нині — пн.-сх. част. Алжіру та пд. част. Тунісу. — 1.

Мачва, Мачо, іст. обл. між п. бер. Сави (л. пр. Дунаю) і п. бер. пониззя її п. пр. Дрини і горою Церою; у XII ст. — феодальне князівство-банат, васальне Угорському кор-ству; нині — пн.-сх. част. Боснії і Герцеговини, Югославія. — 400.

Медведиця, р., л. пр. Волги. — 145, 219, 220. Устя її. — 219, 220.

Медвежа Толова, г. у Чудській з. біля пн. бер. оз. Пюхаярв; нині — м. Отепя (Оденпе, г-ище Медвежа Голова) Валгаського р-ну, Естонія. — 176, 437.

Межибоже, г. у Київ. з. (Болохівська з.), ц. уд. кн-ства, на л. бер. Пд. Бугу біля п. бер. устя Бужка; нині — смт Меджибіж (г-ище) Летичівського р-ну Хмельн. обл. — 203, 210, 219, 384, 391, 416. Волость. — 221.

Межимостя, г. у Київ. з., очевидно, коло двох рукавів Прудка (л. пр. Прип’яті); нині — ймовірно, с. Юревичі (г-ище з двох частин) Калинковичського р-ну Гомельської обл. Біл. — 295.

Мелтекове, с. в Черніг. з. на п. бер. Молочної; нині — г-ище в уроч. Чайкин Лог біля с. Стахорщини Новгород-Сіверського р-ну Черніг. обл. — 204.

Мельниця, Мельник, г. у Волин. з. на п. бер. Зх. Бугу; нині — с. Мельник, ц. гміни Бялистоцького воє-ва, Польща. — 420, 421, 433, 435, 442. Церква Богородиці; нині — не зб. — 420.

Мельниця, г. у Волин. з. на п. бер. Мельниці (л. пр. Стоходу, п. пр. Прип’яті); нині — г-ище в уроч. Деркачах біля с. Мельниці Ковельського р-ну Волин. обл. — 401, 423.

Меотида, Меотія (земля і народ), назва Азовського моря у греків і римлян, а також збірна назва старод. племен, що жили на сх. і пд.-сх. узб. Азовського м. від гирла Дону до р. Кубані; нині — пд.-зх. част. Ростовської обл. і пн. половина Краснодарського краю РРФСР. — 1.

Мерло, р., л. пр. Ворскола. — 334.

Мерра, бібл. (др.-євр. «гіркота»), оаза коло джерела гіркої води; нині — гірко-солоне джерело Аюн-Гавара, 15 км на Сх. від пн. част. Суецької затоки на Сінайському півострові, Єгипет. — 56.

Меря (земля і народ), угро-фінське плем’я, що жило в р-ні Ростов-озера і оз. Клещино (межиріччя сер. течії Волги і Клязьми); нині — пн.-сх. част. Ярославської, пд.-зх. част. Костромської, зх. част. Івановської і пн.-зх. част. Владимирської обл. РРФСР. — 1, 6, 12, 13, 16.

Месопотамія, Сенаар, природно-іст. обл. Межиріччя у Передній Азії, між сер. і нижн. течіями Тігру і Євфрату; нині — ц. част. Іраку. — 1.

Микулин, г. у Гал. з. на л. бер. Серету; нині — смт Микулинці (г-ище, мабуть, було під замком) Теребовлянського р-ну Терноп. обл. — 196, 197, 369.

Микулин, г. у Київ. з. (Болохівська з.) на п. бер. Хомори; нині — с. Микулин (посел.) Полонського р-ну Хмельн. обл. — 290, 459.

Милич, г. у Лядській з. (Сілезія) на л. бер. Барича (п. пр. Одри); нині — м. Милич (Міліч; г-ище на пн. Сх. коло міста), ц. гміни Вроцлавського воє-ва, Польща. — 385.

Мильськ, г. у Волин. з. на п. бер. Устя (л. пр. Горини); нині — два г-ища біля с. Новомильська Здолбунівського р-ну Ровен. обл. — 236.

Мира Лікійська, м. у Лікії на пн. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — руїни біля н. п. Дембре, пд.-зх. част. віл. Анталья, Туреччина. — 13, 172, 383, 392, 418.

Мирославське село, с. у Київ. з. на п. бер. Дніпра біля п. бер. устя Віти, навпроти устя Золотчі, нині — сліди посел. біля смт Козина Обухівського р-ну Київ. обл. — 242.

Михайлів, г. у Київ. з., можливо, на л. бер. Холопу (п. пр. Кам’янки, л. пр. Росі); нині — ймовірно, с. (Мала) Михайлівка Сквирського р-ну Київ. обл. — 298. Вал. — 298. Дорога, путь із Михайлова до Василева. — 298.

Мичськ, г. у Київ. з. на л. бер. (поблизу устя) Мики (л. пр. Тетерева), між л. бер. ручая безіменного і п. бер. ручая Руленкового; нині — м. Радомишль (г-ище), р. ц. Житом. обл. — 236, 238. Мичани. — 236, 239.

Мідія (Велика і Мала, чи Атропатена), іст. обл., част. Ассірії (деякий час — Д-ва), на пд. Зх. від пд. узб. Хвалійського (Каспійського) м.; нині — пн.-зх. част. Ірану; див. ще Гели. — 1.

Мінськ, г. у Полоцьк. з., ц. уд. кн-ства, до кін. XI ст. стояв, мабуть, на п. бер. Мени (Менки, тепер пересохлої, п. пр. Птичі, л. пр. Прип’яті); нині — г-ище в уроч. Замчище біля с. Городища Мінського р-ну; потім — на п. бер. Свіслочі (п. пр. Березини, п. пр. Дніпра), біля л. бер. устя Немиги; нині — м. Мінськ (г-ище-дит. Замчище), обл. ц. і стол. Біл. — 103, 160, 175, 176, 178, 187, 250, 272, 273, 276, 279, 287, 459, 460. Поруб. — 276. Хижа навпроти Мінська. — 176. Мінчани. — 103.

Місія (Мала, або Геллеспонтська), іст. обл. на пн. Зх. Малої Азії уздовж пд. узб. Пропонтиди (Мармурового м.) та Геллеспонта (Дарданелльської протоки); нині — пн. частини вілайєтів Бурса, Баликесір та Чанаккале, Туреччина. — 1.

Місія друга (Велика Місія), іст. обл. на пн. Зх. Малої Азії, на Пд. від Місії (Малої) і на Сх. від Егейського м.; складалася з Троади, Еоліди I Тевфранії; нині — пд. частини вілайєтів Бурса, Баликесір, Чанаккале і пн. част. віл. Маніса, Туреччина. — 1.

Моавитяни (земля і народ), бібл., семітичне плем’я, нащадки Моава, споріднене з Ізраїлем, що жило на сх. бер. Мертвого м.; нині — ц.-зх. част. Йорданії; в літопису так названі татари. — 168, 379.

Мозир, г. у Київ. з. на п. бер. Прип’яті; нині — м. Мозир (г-ище в ц. міста на горі), р. ц. Гомельської обл. Біл. — 266, 273, 295.

Моклеков, г. у Гал. з. на п. бер. Серету; нині — три г-ища на окол. с. Білої (тут колись був фільварок Мокляки) Чортківського р-ну Терноп. обл. — 374.

Молога, р., л. пр. Волги. — 220, 221. Устя її. — 220.

Молоссія, іст. обл. у пн.-зх. Греції (Іпіротії) на Зх. від р. Арахтос; нині — ном (округ) Яніна, область Епір, Греція. — 1.

Молочна, р., п. пр. Десни; нині — Малотечка. — 287.

Монголи — див. Татари.

Морава, Моравія, Моравська земля, морави (земля і народ), іст. обл. Моравія в бас. Морави, де жили зх.-слов’янські племена, предки чехів і словаків; нині — Північноморавська і Південноморавська області Чехословаччини. — 2, 14 — 16, 180, 195, 411. Городи в ній. — 411. Села в ній. — 411.

Морава, р., л. пр. Дунаю. — 2.

Мордва (земля і народ), угро-фінське плем’я (пізніше — народність), що жило в межиріччі сер. теч. Сури (п. пр. Волги) і Мокші (п. пр. Оки); нині — Мордовія (Мордовська АРСР), РРФСР. — 1, 6, 159.

Море — див. Босфор.

Море — див. Варязьке море, Північне море, Понт-море.

Море — див. Озеро.

Море, Внутрішнє м.; нині — Середземне м. — 143.

Моровійськ, г. у Черніг. з. на п. бер. Десни; нині — с. Морівськ (г-ище і посел.) Козелецького р-ну Черніг. обл. — 190, 255, 264, 274, 276, 319.

Москва, Кучкове, г. у Рост.-Сузд. з. (у Вятичах), ц. уд. кн-ства, на л. бер. Москви і л. бер. устя Перлинної; нині — м. Москва, обл. ц., стол. РРФСР і СРСР (г-ище і посел. на тер. сучасного Кремля). — 208, 267, 314, 318, 320 — 322, 390, 401. Архангельський собор, у Кремлі; нині — існує. — 401. Поховання: Михайло Всеволодович (XI), гробниця. — 401. Доми. — 320. Третьяковська галерея. — 267. Московляни, — 320.

Москва, р., л. пр. Оки. — 314.

Мста, р., впадає в оз. Ільмень. — 35, 208.

Мстиславль, г. у Смол. з. на п. бер. Віхри (п. пр. Сожу); нині — м. Мстиславль (г-ище-дит. на Замковій горі), р. ц. Могильовської обл. Біл. — 269.

Мунарів, г. у Київ. з. на л. бер. верх. Унови; нині — с. Городище (г-ище на валу) Андрушівського р-ну Житом. обл. — 232, 246, 274, 276.

Муравиця, г. у Волин. з. на п. бер. Ікви (п. пр. Стиру); нині — г-ище на пн.-зх. окол. смт Млинова, до якого увійшло с. Муравиця Млинівського р-ну Ровен. обл. — 227.

Муром, г. у Муромо-Рязанській з., одна з двох її столиць, на л. бер. Оки; нині — м. Муром (Старе Городище, де стоїть Благовіщенський м-р), р. ц. Владимирської обл. РРФСР. — 12, 67, 127, 138, 144 — 146, 180, 183, 185, 198, 210, 277, 303, 305, 311, 318, 328, 462, 463. Монастир Спаса. — 144. Церква Христова, Спаса; нині — не зб. — 311. Поховання: Ізяслав Володимирович (VIII); потім перенесений у Новгород, у Софійський собор. — 144. Юрій Володимирович (X). — 311. Ліс, коло города. — 144. Поле, перед городом. — 144. Муромська волость, земля. — 144. Муромські війська, полки, підмога. — 277, 303, 328. Муромські князі. — 303, 305, 318. Муромці, городяни — 138, 144, 146, 254, 309, 319.

Мурома (земля і народ), угро-фінське плем’я, споріднене з мордвою, що жило в пониззі Оки; нині — Муромський р-н Владимирської обл. і пн.-зх. част. Горьковської обл. РРФСР. — 1, 6, 12.

Мусульмани — див. Магометани.

Мутижир, г. у Київ. з. на л. бер. верх. Бучі (л. пр. Ірпеня, Ірпіні); нині — с. Мотижин (г-ище) Макарівського р-ну Київ. обл. — 282.

Мценськ, г. у Черніг. з. (у Вятичах) на л. бер. Зуші (п. пр. Оки), біля п. бер. устя Мцени (Мценки); нині — м. Мценськ (г-ище в ц. міста на мисі між річками), р. ц. Орловської обл. РРФСР. — 209, 254.

Н

Надове озеро — див. Київ (Либідська частина).

Назарет, бібл., єванг., г. у пн. Палестині (Галілеї) на Зх. від Тіверіадського оз.; нині — м. Ен-Насіра, або Назарет, ц. Північного округу, Ізраїль. — 58.

Нальщанська земля, нальщани (земля і народ), іст. литовська Нальщанська (Нальшенайська) обл., що вузькою дугою простягалась від сер. течії Німану (Нямунасу) в бас. лівобережжя її п. пр. Мяркісу до (приблизно) оз. Діснай; нині — пд.-сх. част. Варенського р-ну, Єйшишкеський р-н, сх. част. Вільнюського р-ну, Швенчьоніський та Ігналінський р-ни Литви. — 420, 424, 426. Городи в ній. — 426.

Нарев, р., п. пр. Зх. Бугу. — 407, 408, 431. Ліс біля нього. — 407.

Нарова (земля і народ), угро-фінське (чудське) плем’я, що жило на Зх. від р. Нарви, на Пд. від узб. Варязького (Балтійського) м.;. нині — пн. третина Естонії. — 6.

Насилля, г. у Моравській з. (Сілезія) на п. бер. потоку (п. пр. Трої, л. пр. Псини); нині — с. Насєдлє Кєтшської гміни Опольського воє-ва, Польща. — 412. Городська спина. — 412. Німецьке село поблизу города. — 412. Городяни. — 412.

Небль, г. у Волин. з., ц. (?) уд. кн-ства, на п. бер. Прип’яті біля оз. Небль; нині — с. Нобель (г-ище в кінці п-ова) Зарічненського р-ну Ровен. обл. — 423. Небльська волость. — 271.

Небль, оз. біля г. Небля, коло п. бер. Прип’яті. — 423.

Нево-озеро; нині — Ладозьке оз. на пн. Зх. РРФСР; коротка і широка ріка Нева, що витікає з нього, вважалася частиною озера. — 3.

Нежатина нива, поле на п. бер. Канини, на Зх. від Гуричева, у Черніг. з.; нині — сх. окраїна Чернігова. — 122, 228.

Неклоч, г. у Полоцьк. з. біля оз. Неключ, через яке протікає Полота; нині — можливо, г-ище на п. бер. Полоти біля с. Мале Ситно Полоцького р-ну Вітебської обл. Біл. — 184.

Немига, р., п. пр. Свіслочі (п. пр. Березини, п. пр. Дніпра); нині — не існує, її річище стало вулицею Немигою м. Мінська. — 103.

Неринськ, г. у Ряз. з. (у Вятичах), можливо, на п. бер. Проні (л. пр. Оки); нині — гіпотетично, вали в кол. с. Толпіно Незнановської с-ради Кораблинського р-ну (за 7 км від кол. села Неритина, чи Неретина на л. бер. Ранови, л. пр. Проні) Рязанської обл. РРФСР. — 208.

Нерль, р., л. пр. Клязьми. — 272.

Несвіж, г. у Полоцьк. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. верх. Уші (л. пр. Німану); нині — м. Несвіж (є замок XVI — XVII ст., археологічне поки що не досліджений) Мінської обл. Біл. — 381.

Низовська земля — див. Київ (у кінці покажчика).

Неятин, г. у Київ. з. на л. бер. Роставиці (л. пр. Росі); нині — с. Ягнятин (г-ище і посел.) Ружинського р-ну Житом. обл. — 106.

Ниса, г. у Лядській з. (Сілезія) на п. бер. Ниси-Клодзки (л. пр. Одри); нині — м. Ниса, ц. гміни Опольського воє-ва, Польща. — 452.

Нізда, р., л. пр. Серету; нині — Гнізна. — 372.

Нікея, м. в Малій Азії на сх. бер. оз. Ізнік; нині — м. Ізнік, віл. Бурса, Туреччина. — 64, 65, 112, 443.

Нікомідійська земля, тер. на Пд. від пд. узб. Понта (Чорного м.) біля м. Нікомідії (Нікомедії), на сх. узб. Ізмітської затоки Мармурового м., на Зх. Віфінії; нині — м. Ізміт, віл. Коджаелі, Туреччина. — 25.

Нікополія, м. у пн-зх. Греції (Епір) біля сх. узб. Іонічного м.; нині — руїни за 4,5 км на Пн. від м. Превези, ном (округ) Превеза, обл. Епір, Греція. — 365.

Ніл, Гіона, р. в Африці, впадає у Внутрішнє (Середземне) м. — 1, 55. Луг біля нього. — 55.

Німан, Нямунас, р., впадає в Куршську затоку Варязького (Балтійського) м. — 424, 429. Монастир на Німані «межи Литвою і Новгородком»; див. ще Новгородок; місцеположення не встановлене. — 424.

Німці, Німецька земля, землі (земля і народ), германські племена (пізніше — народність), що населяли тер. між Одрою (Одером) і Рейном; нині — НДР і ФРН; див. ще Австрія; давньоруська назва західноєвропейських народів та їх земель. — 1, 49, 83, 120, 121, 125, 164, 180, 190, 198, 228, 251, 307, 349, 373, 375, 385, 388, 392, 393, 403, 408, 409, 412, 416, 418, 427, 437, 439, 445, 450, 452. Німці — австрійці. — 411, 416. Німці — голландці. — 436. Німці — італійці від Риму; католики. — 51, 52, 60, 61, 126. Німці — корляги; див. ще Корляги. — 1. Німці лівонські, у Ризі. — 409, 429, 437. Темпличі-крижевники, тевтони-хрестоносці. — 392. Німці — поляки. — 395.

Ніневія, г., стол. Ассірії, на л. бер. верхн. теч. Тігру; нині — уроч.-г-ище Куюнджик біля м. Мосула, ц. мухафази (області), Ірак. — 303. Ніневітяни. — 113, 303.

Новгород Великий, г., стол. Новгор. з., обабіч Волхова; нині — м. Новгород (г-ище-дит. Кремль), обл. ц. РРФСР. — 3, 6, 12, 13, 24, 35, 41, 45, 48, 67, 71, 74, 81 — 88, 95, 98, 100, 103, 111, 121, 127, 138, 143, 144, 146, 156, 157, 170, 172, 177, 179, 185; 187, 190, 192 — 195, 201, 208, 214, 219 — 221, 227, 229, 241, 254, 256, 260, 264, 267, 271, 273, 276, 278, 279, 287, 288, 294, 295, 298, 303, 304, 306, 318, 321 — 326, 328 — 330, 333, 362, 363, 374, 445, 450, 458, 460, 462. Городські стіни. — 303. Ворота. — 303. Вулиці. — 220. Двори: Княжий, Ярославів, Ярослава Володимировича (V). — 172, 220. Церква Миколи (Мирлікійського) кам’яна; нині — Миколо-Дворищенський собор, зб. — 172. Поромонів. — 81. Двори. — 292. Бані, дерев’яні. — 3. Доми. — 220, 235. Хижка. — 278. Кумир Перуна над Волховом. — 48. Торговище. — 172, 220. Церкви: Софії, Софійський собор, єпископія; дерев’яна, потім — кам’яна; нині — зб. (відбудована). — 95, 98, 144, 220, 324 — 326. Гробниця. — 325. Поховання: Володимир Ярославич (VI). — 98, 325. Мстислав Ростиславич (X). — 325. Ліва сторона. — 144. Поховання: Ізяслав Володимирович (VIII). — 144. Церкви, три. — 303. Дороги з Новгорода і до нього. — 219. Новгородська волость, земля, область, Верхня земля. — 71, 208, 219, 298, 303, 324, 325, 340. Погост (один) у Новгородській волості, одмежований Полоцьку. — 395. Села у волості. — 303. Новгородці, люди новгородські (зокрема, биричі, бояри, вої, ліпші мужі, ігумени, підвойські, посадники, старости). — 3, 6, 40, 41, 48, 71, 74, 81 — 83, 85, 88, 111, 138, 143 — 145, 156, 157, 176, 184, 189, 190, 192 — 194, 210, 211, 214, 216, 219, 220, 260, 264, 271, 273, 275, 276, 278, 279, 283, 287, 288, 292, 294, 298, 303, 304, 306, 309, 323 — 325, 328 — 330, 362, 445.

Новгород Святополчський — див. Святополчград.

Новгород-Сіверський, Новий город, г. у Черніг. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Десни біля п. бер. устя ручая Цубрицького; нині — м. Новгород-Сіверський (г-ище-дит., 2 га, і окольний город, 25 га, в уроч. Городок), р. ц. Черніг. обл. — 193, 202 — 204, 206, 209, 211, 214, 219, 222, 241, 248, 250, 256, 268, 270, 274, 277, 285 — 287, 311, 319, 327, 336, 340, 342, 345, 459. Город, стіни городи. — 203, 256. Переспа, вал городських стін. — 203. Вороти: Курські. — 203. Чернігівські. — 203. Острог. — 203, 256, 319. Ворота острожні. — 203, 256. Стовпи острога. — 256. Новгородська волость, земля, область. — 194, 203, 204, 206, 210, 211, 222, 256, 311, 328. Села у волості. — 204, 256. Двори у селах. — 204, 256. Стодоли у дворах. — 256. Новгородці сіверські, городяни. — 203, 206, 256, 384.

Новгородок, Новгород, г. в іст. обл. Чорній Русі, ц. уд. кн-ства, на Пд. від п. бер. верх. Валовки (л. пр. Німану); нині — м. Новогрудок (г-ище-дит. на Замковій горі і окольний город), р. ц. Гродненської обл. Біл. — 392, 409, 410, 413, 414, 416, 424 — 426, 429, 430. Дитинець. — 429. Окольний город. — 429. Гора, гори біля города. — 429. Потоки з гір. — 429. Новгородська земля. — 410, 426. Монастир між Новгородком і Литвою на Німані; див. Німан. Новгородці. — 414, 417, 425.

Новий Торг, г. у Новгор. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Тверци (л. пр. Волги); нині — м. Торжок (г-ище-дит.), р. ц. Калінінської обл. РРФСР. — 208, 278.

Норвегія, країна, на Пн. Європи. — 87, 179.

Норики, пеони (земля і народ), кельтські племена Норика — Римської провінції між л. бер. верх. Драви (п. пр. Дунаю) і Дунаєм; давні хроністи вважали, що норики були слов’янами; нині — ц. частина Австрії. — 2.

Нормани (земля і народ), староскандінавські (пн.-германські) племена датчан, шведів і норвежців, що оселилися в IX — X ст. у пн.-зх. Франції (Нормандії), потім — в Англії і пд. Італії (з Сіціліею); нині — пн.-зх. част. Франції (Нормандія), Англія, Італія (з Сіцілією). — 1, 12.

Носів, г. у Переясл. з. у верх. Носівки (Носівочки, л. пр. Остра), біля злиття трьох ручаїв; нині — м. Носівка (г-ище, вал), р. ц. Черніг. обл. — 216.

Нумідія, іст. обл. (країна) у пн.-зх. Африці на Пд. від пд. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — (приблизно) пн.-сх. част. Алжіру і пд. част. Тунісу. — 1.

Нур, р., п. пр. Зх. Бугу; нині — Нурець, Нужець. — 156, 406.

О

Обези (земля і народ), іст. обл. на пн.-сх. узб. Понта (Чорного м.), на відрогах і передгір’ях Головного Кавказького хребта, населена абхазами; нині — Абхазія (Абхазька АРСР), Грузія; давньоруська назва Грузії і грузинів. — 258, 260, 306, 321, 368.

Облов, г. у Черніг. з. на межі зі Смол. землею на л. бер. верх. Болви (л. пр. Десни); нині — с. Оболва (Болва, г-ище) Спас-Деменського р-ну Калузької обл. РРФСР. — 209, 275.

Обрамів міст — див. Здвижень.

Обри (земля і народ), протомонгольський племінний союз аварів (жуань-жуанів), що прийшли з Центр. Азії в бас. сер. течії Дунаю, в Паннонію, де утворили державно-політичне об’єднання Аварський каганат. — 7.

Обров, г. у Переясл. з. на п. бер. Бобровиці (л. пр. Трубежа); нині — м. Бобровиця (два г-ища і посел.), р. ц. Черніг. обл. — 459.

Одра, Одер, р., впадає в Щецінську затоку Варязького (Балтійського) м. — 411, 412.

Одрськ, г. у Полоцьк. з., ймовірно, на п. бер. Одрови (п. пр. Дніпра); нині — можливо, с. Горня Веравойша (г-ище Замчище, вал) або с. Погост (г-ище в уроч. Талерки) Оршанського р-ну Вітебської обл. Біл. — 458.

Озера — див. Буличі.

Озера — див. Любеч.

Озеро, море, оз. навколо якого точилася битва Ігоря Святославича (IX) з половцями; очевидно, біля л. бер. устя Сюурлія; нині, мабуть, водойма на зх. окраїні м. Слов’янська (тер. рибкомбінату), р. ц. Донецької обл. — 339, 340.

Озеро, оз. на Рутці Малому; нині — став (оз.) у с. Вінницькі Стави Васильківського р-ну Київ. обл. — 247. Верхів’я його. — 247. Пагорби коло озера. — 247.

Ока, р., п. пр. Волги. — 6, 8, 38, 208, 305. Устя її. — 305.

Оковський ліс, лісовий масив у верхів’ях Дніпра, Зх. Двіни і Волги; нині — величезні ліси на Пн. Смол. обл. і в пд.-зх. половині Калінінської обл. РРФСР. — 3.

Олег — див. Лик.

Олегова могила — див. Вручий.

Олегова могила — див. Київ (Щековицько-Кирилівська частина).

Олександрія, г. в Єгипті на пд. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — м. Александрія, ц. мухафази (області), Єгипет. — 11, 13, 58, 65.

Олешшя, давньоруський г. на о-ві в гирлі Дніпра; нині — г-ище на підвищеному місці — Городищі Великопотьомкінського о-ва (12 км нижче від м. Херсона) Херсонського р-ну Херсонської обл. — 125, 258, 276, 285, 376.

Олича, р., п. пр. Стиру; нині — Оличка. — 227.

Ольгове поле, поле (урочище) в Черніг. з. біля п. бер. Десни, поблизу зх. околиці Чернігова; нині — м. Чернігів, р-н між вул. Попудренка і Вокзальною. — 217, 218.

Ольгов, г. у Черніг. з. (Посейм’я) на п. бер. Сейму; нині — м. Льгов (Городоцьке г-ище), р. ц. Курської обл. РРФСР. — 254.

Ольжичі — див. Київ (Лівобережжя).

Ольшаниця, р., п. пр. Стугни; нині — Раківка. — 232. Верхів’я її. — 232. Гори поблизу неї. — 232.

Онут, г. у Гал. з. на п. бер. Дністра біля л. бер. устя Онута; нині — с. Онут (посел. в уроч. Клиння) Заставнівського р-ну Чернів. обл. — 376. Поле біля нього. — 376.

Опава, г. у Моравськ. з. на п. бер. Опави; нині — м. Опава, р. ц. Північноморавської обл. Чехословаччини. — 411, 412, 452. Городська стіна. — 412. Ворота одні. — 412. Ворота другі. — 412. Ворота треті. — 412. Підгороддя, околиця. — 412. Доми. — 412. Обори. — 412. Стодоли. — 412. Околишні села біля города. — 411. Дорога на Опаву з Угрів. — 411. Гори коло города. — 412. Лісисті гори на Пн. від Опави; див. ще Псина. — 411. Опавська земля. — 411.

Опава, р., л. пр. Одри. — 411, 412. Верхів’я її. — 412.

Оперлюї — див. Половці.

Ополє, г. у Лядськ. з. (Сілезія) на п. бер. Одри; нині — м. Ополє (г-ище на о-ві Одри), ц. воє-ва, Польща. — 403.

Оргощ, г. у Черніг. з. на л. бер. Боловоса; нині — с. Рогоща (г-ище) Черніг. р-ну Черніг. обл. — 274.

Орельськ, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) у верх. ручая Струдень (л. пр. Вісли); нині — с. Ожелєц Дужи, за 5 км на Пн. від каналу Струмень, Поланецької гміни Тарнобжегського воє-ва, Польща. — 370.

Орда — див. Татари.

Орестів город, Адріанград, г. у Сх. Фракії на л. бер. (в долині) р. Маріци; нині — м. Едірне, ц. віл., Туреччина. — 24.

Оржиця, р., п. пр. Сули. — 121, 459.

Орміна, г. у Черніг. з. (Подесення) на л. бер. верх. Ормінки (Вормінки, п. пр. Воронуси, л. пр. Іпуті, л. пр. Сожу); нині — с. Ворміно (г-ище в уроч. Церковна гора) Мглинського р-ну Брянської обл. РРФСР. — 195.

Оронт, р., впадає у Внутрішнє (Середземне) м. на Сх.; нині — Нахр-ель-Асі, Сірія. — 23. Берег його. — 23.

Осетр, р., п. пр. Оки. — 207.

Оскол, р., л. пр. Дону (Сіверського Дінця); нині — Оскіл. — 293, 336, 351.

Особолога, г. у Моравськ. з. на л. бер. Особлоги (Особлаги, л. пр. Одри); нині — с. Особлага Брунтальського р-ну Північноморавської обл., Чехословаччина. — 412.

Остер, р., л. пр. Десни. — 67, 154.

Остерський Городок — див. Городець, Городок Остерський.

Острів на Дніпрі — див. Київ (Печерська частина).

Островичі — див. Бактрія, Бактріяни.

Острог, г. у Київ. з. (Погорина) на л. бер. Горини біля л. бер. устя Велі; нині — м. Острог (г-ище-дит. на садибі замку), р. ц. Ровен. обл. — 155, 433.

Охожа, г. у Волин. з. на л. бер. Гарки (л. пр. Угерки, л. пр. Зх. Бугу); нині — с. Охожа Хелмської гміни Хелмського воє-ва, Польща. — 402.

П

Палестина, Палестинська земля, іст. обл. у пд. част. Передньої Азії на Сх. від сх. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — Ізраїль, окупована ним у 1967 р. тер. на Зх. від р. Йордан і зх. част. Йорданії на Зх. від р. Йордан. — 56, 103.

Памфілія, іст. обл. у Малій Азії на пн. узб. Внутрішнього (Середземного) м. біля затоки Анталья; нині — сх. част. віл. Анталья, Туреччина. — 1.

Паннонія, іст. обл. між п. бер. сер. течії Дунаю і л. бер. пониззя Драви (п. пр. Дунаю); нині — зх. част. Угорщини, пн. част. Югославії і сх. част. Австрії. — 1, 16.

Пасинча бесіда — див. Київ (Подолля).

Патара, г. у Лікії на пн. узб. Внутрішнього (Середземного) м. біля л. бер. устя р. Ксантос (Коджачай); нині — руїни біля н. п. Фурназа, віл. Анталья, Туреччина. — 142.

Пафлагонія, Пафлагонська земля, іст. обл. у Малій Азії на Пд. від пд. узб. Понта (Чорного м.) між лівобережжям нижн. течії р. Галіс (Кизил-Ірмак) і правобережжям р. Єнідже; нині — вілайєти Зонгулдак, Кастамону, пн. част. віл. Чанкири і зх. пол. віл. Сіноп, Туреччина. — 1, 25.

Пекло, бібл., міфол., підземелля, де вічно мучаться душі грішників. — 49, 79, 110, 299, 405, 415.

Пеленія, Пелопоннес, півострів на Пд. Греції; нині — Пелопоннес, область Пелопоннес, Греція. — 1.

Переволока, г. у Переясл. з. на п. бер. Удаю (п. пр. Сули); нині — г-ище біля с. Переволочної Прилуцького р-ну Черніг. обл. — 131.

Перевореськ, г. у Гал. з. на п. бер. Млечки (п. пр. Віслока, л. пр. Сяну); нині — м. Пшеворськ, ц. гміни Пшемисльського воє-ва, Польща. — 432, 434.

Перемиль, г. у Волин. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. Стиру; нині — с. Перемиль (г-ище) Горохівського р-ну Волин. обл. — 151, 361, 364, 382, 384, 390, 435. Міст біля города через Стир. — 390. Волость Романа Мстиславича (XI) довкола Перемиля. — 361.

Перемишль, г. у Гал. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Сяну; нині — м. Пшемисль (Перемишль; Замкова гора, Старе місто), ц. воє-ва, Польща. — 49, 125 — 127, 146, 153 — 155, 192, 196, 234, 252, 257, 268, 345, 371, 372, 374, 375, 382, 387, 388, 392, 398, 400 — 402, 436, 442, 447. Броди через Сян біля города. — 252. Луг коло Сяну біля города. — 252. Княжий двір на лузі. — 252. Села (багато) коло города. — 234. Перемишльська епископія. — 447. Перемишльська тисяча. — 375. Перемишльська, підгірська волость, сторона, земля. — 153, 193, 252, 382, 398, 401. Перемишльське княжіння. — 442. Перемишляни, жителі. — 153, 372, 402.

Перепетове, Перепетівське поле, чисте поле, Перепетові могили, поле на Пд. від скіфських могил Перепетівки (Переп’ятихи) і Перепета (Переп’ята); нині — могили з цими назвами біля с. Мар’янівки Васильківського р-ну Київ. обл. та с. Фастівця Фастівського р-ну Київ. обл. — 232, 247, 248, 301.

Пересічень, г. у Київ. з. на п. бер. Дніпра, нижче від п. бер. устя Либеді; нині — г-ище на горі в Китаєві, пд.-сх. околиці Києва. — 261, 278. Пересіченський погреб, підземна в’язниця. — 278.

Пересічень, г., стол. уличів, ймовірно, коло л. бер. Ікеля (п. пр. Дністра); нині — можливо, с. Пересічине Оргєєвського р-ну, Молдавія. — 25.

Пересопниця, г. у Київ. з. (Погорина), ц. уд. кн-ства, на п. бер. Стубли; нині — г-ище (бл. 4 га), вал, рів на окол. с. Пересопниці Ровенського р-ну Ровен. обл. — 227, 229, 230, 233 — 235, 238, 244, 251, 265, 269, 284, 371 — 374, 384, 401. Пересопницька волость. — 226, 229, 269, 381.

Переяславець, г. Малий Преслав (Преславець) у Болгарах на п. бер. пониззя Дунаю (Старого Дунаю); нині — Ескі Сарай (Старий Палац), тер. за 7 км на Зх. від с. Сарай і за 18 км на пн. Сх. від м. Хиршови, повіт Констанца, Румунія (раніше ототожнювали з с. Преслав біля м. Тулчі на п. бер. Георгіївського гирла Дунаю, повіт Тулча, Румунія). — 38, 39, 41. Переяславці. — 43. Гінці їх до печенігів. — 43.

Переяславль, г., стол. Переясл. з., на п. бер. Трубежа біля л. бер. устя Альти; нині — м. Переяслав-Хмельницький (г-ище-дит., бл. 10 га, посад, бл. 80 га), р. ц. Київ. обл. — 18, 27, 46, 68, 70, 99, 111, 125, 127 — 129, 132, 133, 137, 140, 154, 158, 161, 164, 166, 171, 172, 174, 178 — 180, 182, 187 — 189, 192 — 195, 199, 202, 208, 215 — 217, 219, 223 — 226, 229, 231, 233, 234, 239, 248 — 251, 256, 257, 259 — 265, 275, 280, 288, 293, 294, 296, 297, 300, 301, 307, 308, 326, 327, 333, 339, 341 — 343, 394, 405, 458 — 461, 463. Стіни кам’яні города. — 128. Ворота: Городські, єпископські. — 128, 188. Церква Феодора Стратилата, на воротах, кам’яна; нині — не зб. — 128. Княжі. — 188. Кузнечі, навпроти лугу. — 224. Баня кам’яна. — 128. Городи. — 224. Двори: Княжий. — 154. Церква (Успіння) Богородиці, на дворі, кам’яна; нині — не зб., розкопано рештки. — 154. Ратиборів. — 138. Хата, тепла. — 138. Сінці. — 138. Верх хати. — 138. Монастир Іоанна (Предтечі?); нині — не зб. — 202. Келія в монастирі. — 207. Поруб, підземна в’язниця в монастирі. — 202, 206, 207. Церкви: Андрія Первозваного, біля воріт, кам’яна; нині — не зб. — 128. Архістратига Михаїла (Михайлівський собор), єпископія, кам’яна; нині — не зб.; рештки — під існуючим Михайлівським собором (1648 — 1654). — 127, 172, 180, 193, 199, 224, 225, 234, 239, 343, 394. Поховання: Андрій Володимирович (VIII). — 193, 239. Володимир Глібович (X). — 343. Ростислав Юрійович (IX). — 239. Святослав Володимирович (VIII). — 172, 239. Споруди церковні та інші будови. — 128. Вали (два) біля Переяславля; більший — розпочинається біля заплави Дніпра за 8 км від города, перетинає дорогу на м. Золотоношу, іде на с. Малу Каратуль, а звідти до с. Строкової; нині — існує; менший — іде на відстані 10 км від більшого, далі повертає до нього і збігається з ним біля с. Строкової; нині — незначні залишки. — 137, 224, 225. Брід через Трубіж біля Переяславля. — 68, 70. Гора біля Переяславля; нині — тер. Музею народної архітектури та побуту (просто неба). — 224. Зарість біля города. — 224. Звіринець біля города. — 224. Луг біля л. бер. Трубежа, навпроти Кузнечих воріт. — 224. Оболонь біля л. бер. Трубежа. — 224. Передгороддя. — 250. Поле біля города. — 224. Красний двір, на полі. — 224. Переяславська волость, земля, княжіння. — 181, 188, 192, 265, 459. Городи волості. — 188. Села довкола города, у волості. — 164, 188, 264. Переяславці. — 140, 144, 182, 188, 190, 203, 216, 218, 225, 261, 301, 302, 309. Половці переяславські, що прийшли до города; див. ще Половці. — 300, 301. Торки переяславські; див. ще Торки. — 125, 182.

Переяславль новий (Суздальський), г. у Рост.-Сузд. з., ц. уд. кн-ства, на пд.-сх. бер. оз. Клещіїно; нині — м. Переяславль-Залєський (г-ище-дит.), р. ц. Ярославської обл. РРФСР. — 245, 270, 271, 318. Церква Спаса (Преображення, Спаський собор), кам’яна; нині — зб. — 270, 271. Переяславці. — 318.

Перм (земля і народ), два угро-фінських племені (предки народу комі і комі-пермяків), що жили в бас. сер. течії Вичегди (п. пр. Півн. Двіни) і в бас. верх. Ками; нині — Комі АРСР і пн.-зх. частина Пермської обл. (з Комі-Пермяцьким автономним округом) РРФСР. — 1, 6.

Персіда, перси (земля і народ), іст. обл. на пн. Сх. від узб. Перської затоки (на пн. Зх. Індійського океану); нині — сьомий остан (область) у пд.-зх. Ірані; Персія (Іран) взагалі. — 1, 6, 7, 165, 167 — 169, 426.

Перунова рінь — див. Дніпро.

Песій острів — див. Київ (Лівобережжя).

Печеніги (земля і народ), тюркські племена, що кочували між Волгою і Яіком (Уралом), потім — у степах між пониззям Дону і гирлом Дунаю; частина їх згодом осіла на Пороссі; див. також Чорні клобуки. — 7, 21, 24 — 26, 38, 39, 42, 43, 46, 67 — 73, 77, 82, 83, 88, 142, 143, 151, 159, 177, 178, 194, 243, 244, 282, 290. Поле печенізьке. — 39.

Печера, печора (земля і народ), угро-фінське плем’я (одне з предків народу комі), що жило в бас. верхн. і сер. течії Печори; нині — Комі АРСР, РРФСР. — 1, 6, 143.

Печера Домажирова — див. Домажирова Печера. Пирятин, г. у Переясл. з. на п. бер. Удаю (п. пр. Сули), біля п. бер. устя Переводу; нині — г-ище (загинуло) в уроч. Замок біля м. Пирятина, р. ц. Полт. обл. — 261.

Північне море, окраїнна частина Атлантичного океану між материком Пн.-Зх. Європи і о-вами Великобританія, Оркнейські і Шетландські. — 436.

Північні, опівнічні краї, земля, сторона, загальна назва земель від Новгорода Великого до Уралу і Лукомор’я (Карського м.); нині — тер. Пн. Європейської част. РРФСР. — 6, 139, 143, 173, 363, 446.

Підгір’я, природно-іст. обл. Підкарпаття в Лядській з. на Пд. від верх. Вісли; тут ідеться про тер. пн. частини нинішнього Ново-Сондецького воє-ва, Польща. — 401.

Підгір’я, природно-іст. обл. Підкарпаття у верх. частині Гал. з. у верх. Сяну і Дністра; тут ідеться про тер. пд. частини нинішньої Львів. обл. — 392.

Пінськ, г. у Київ. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. устя Піни (л. пр. Прип’яті); нині — м. Пінськ (г-ище і окольн. г. в центрі міста), р. ц. Брестської обл. Біл. — 147, 150, 152, 187, 234, 244, 261, 271, 309, 333, 346, 350, 370, 384, 385, 398, 401, 402, 410, 423 — 425, 429, 452. Пінське поле. — 401. Ліс біля Пінська. — 402. Засіки в лісі. — 402. Пінська волость, земля, — 150, 261, 402. Пінські князі. — 309, 383, 410, 423, 424, 429, 452. Піняни. — 154, 383, 384, 410, 425.

Пісідія, іст. обл. на Пд. Малої Азії, на Пн. від Памфілії (з якою первісно складала одну обл.); нині — пн. частина віл. Бурдур, віл. Іспарта і пд.-зх. частина віл. Конья, Туреччина. — 1.

Пісочен, г. у Переясл. з. на л. бер. Сули; нині — г-ище на окол. с. Пісків Лохвицького р-ну Полт. обл. — 131.

Пісочен, г. у Переясл. з. біля заплави л. бер. Дніпра; нині — г-ище біля с. Городища (частина його має назву Піщанка) Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. — 300.

Піщань, р., п. пр. Сожу. — 51. Піщанці, радимичі, що жили по узб. Піщані. — 51.

Плав, г. у Гал. з., мабуть, на п. бер. Дністра; нині — ймовірно, г-ище в уроч. Городок за 3 км на Пд. від с. Перебиківців біля с. Зеленої Липи Хотинського р-ну Чернів. обл. — 376.

Пліснеськ, г. у Гал. з. поблизу п. бер. витоку Зх. Бугу; нині — г-ище (бл. 60 га), вали, рови в уроч. Городисько на Зх. і пн. Зх. від хутора Пліснесько, поблизу с. Підгірців Бродівського р-ну Львів. обл. — 347, 389, 390. Городяни, вони. — 347.

Побожжя, Побужжя, природно-іст. обл. у Київ. з. (Болоховська з.) і Гал. з. обабіч верхн. і сер. течії Бога (Буга); нині — ц. частина Хмельн. обл. і Вінн. обл. — 416.

Погани, погані, язичники, нехристияни; в літопису так названі араби, берендичі, болгари, литва, магометани, половці, русь, татари, чорні клобуки, чудь, ятвяги. — 10, 19, 30, 35, 37, 50, 52, 61 — 63, 75, 80, 100, 104, 105, 121, 133, 135, 137 — 139, 142, 150, 165 — 167, 178, 181, 182, 191, 222, 232, 240, 292, 293, 295, 297, 298, 302, 304, 306, 316, 321, 322, 324 — 326, 330, 331, 334, 336, 340, 341, 349 — 351, 353, 355, 360, 368, 391, 397, 401, 402, 405, 407 — 409, 413, 415, 417, 437, 460, 463.

Погорина, природно-іст. обл. у Київ. з. (Волин. з.) на лівобережжі верхн. і сер. течії Горини; нині — ц.-зх. частина Ровен., пд.-сх. частина Волин., пн. частина Терноп. і пн.зх. частина Хмельн. обл. — 150, 233. Погоринська волость, земля. — 150, 227, 230, 234, 269. Городи в ній. — 269. Села в ній. — 227.

Подесення, природно-іст. обл. у Черніг. з. в бас. сер. течії Десни; нині — ц. частина Брянської обл. РРФСР. — 209. Подесенські городи. — 268.

Подолля — див. Київ (Подолля).

Пожг, Пожонь, словацький г. в Угорському королівстві на л. бер. Дунаю; нині — м. Братіслава, стол. Словаччини і ц. Західнословацької обл. Чехословаччини. — 408.

Покінці, ятвяги, що жили в іст. обл. Покіне (Покіме), в Судовії, в бас. верх. Шешупе (л. пр. Німану); нині — пн.-сх. част. Сувалківського воє-ва, Польща. — 415.

Поле, безлісна тер. на Пд. Черніг. з. і Пн. Переясл. з. між лівобережжям Сейму, верхів’ям Остра, правобережжям сер. і верхн. течії Сули і правобережжям верх. Псла; нині — сх. межа Черніг. обл., ц. частина Сум. обл. і пд. част. Курської обл. РРФСР. — 204, 215, 216, 276, 277, 280, 332, 336.

Поле, куди прогнано печенігів; тер. між пониззям Дніпра і лівобережжям пониззя Бога (Бугу); нині — сх. частина Миколаївської обл., Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська обл. — 39.

Поле печенізьке. — див. Печеніги.

Поле половецьке — див. Половці.

Поле, яким Іван Ростиславич (X) прибіг від Дунаю до Києва; поняття не піддається точному означенню. — 197.

Полиця, р., л. пр. Вісли; нині — Пилиця (Піліца). — 398.

Полісся, лісова сторона, природно-іст. обл. у Київ. з. та Черніг. з., переважно в бас. Прип’яті і нижн. та сер. течії Десни; нині — пд. частина Біл. та пн. частина Укр. — 391, 429.

Полкстінь, г. у Переясл. з. на п. бер. Удаю (п. пр. Сули); нині — г-ище біля с. Повстина Пирятинського р-ну Полт. обл. — 182.

Половці, половецька земля, поле, агаряни, вороги, земля невідома, іноплемінники, погані, супостати (земля і народ), тюркські кочові і напівосілі племена (кипчаки, кумани), що населяли степи між Волгою і Лівобережжям (частково — Правобережжям) сер. та нижн. течії Дніпра; нині — пд.-сх. області Укр. (Кримська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Ворошиловградська), пн. частини Краснодарського та Ставропольського країв, Ростовська, Волгоградська, Бєлгородська і Воронезька обл. РРФСР. — 1, 10, 14, 46, 99, 100, 104 — 106, 121, 125, 131, 133 — 138, 140 — 143, 145, 146, 150, 151, 153 — 162, 164, 166, 167, 170, 172, 175, 177 — 179, 182, 183, 185, 188 — 193, 196, 198, 202, 203, 205 — 209, 214 — 217, 222 — 224, 226, 227, 233, 234, 240 — 243, 245 — 250, 254 — 258, 260 — 266, 268, 270, 273-277, 280 — 289, 292 — 294, 297, 298, 300 — 302, 304, 306, 307, 321, 322, 326 — 330, 332 — 344, 346, 349 — 354, 358, 360 — 362, 367 — 369, 372, 377 — 381, 384, 387, 390 — 392, 394, 400, 403, 405, 407, 409, 410, 458 — 461. Аєпичі, ординці з роду хана Аєпи, сина Гіргеня. — 277. Бурчевичі, ординці з роду хана Бурча (чи Бурчі; з літопису невідомий); жили, очевидно, між Лівобережжям сер. течії Дніпра і р. Вовчою (л. пр. Дніпра); нині — сх. частина Дніпропетровської обл. — 340, 352. Дикі половці, непідвладна Русі орда з різних родів і сімей; одні жили в бас. сер. течії Дону; нині — пн.-зх. частина Воронезької обл. РРФСР; інші — між верх. Росі і верх. Бога (Бугу); нині — пн. част. Вінн. обл. — 198, 205 — 209, 223, 224, 226, 240 — 243, 245 — 250, 254, 274, 275, 283, 284, 286, 297, 307, 326, 327, 329, 330, 332, 333, 358, 360 — 362. Лукоморські, ординці, що жили на Пн. від Понта (Чорного м.) і Меотиди (Азовського м.); нині — пд. частина Херсонської обл. — 352. Оперлюї, ординці з роду хана Оперлюя (з літопису невідомого), що жили на лівобережжі сер. течії Дону (Сіверського Дінця); нині — пд.-сх. частина Харків. обл. і пн. частина Донецької обл. — 254. Тарголови, ординці з роду хана Таргола (з літопису невідомого). — 340. Токсобичі, ординці з роду хана Токсоби (з літопису невідомого), що жили в межиріччі сер. течії Осколу і Дону (Великого Дону); нині — пд.-сх. частина Бєлгородської обл. і пд. частина Воронезької обл. РРФСР. — 208, 254. Улашевичі, ординці з роду хана Улаша (з літопису невідомого). — 340. Читійовичі, ординці з роду хана Читія (з літопису невідомого). — 459, 460. Половецька дорога, на Правобережжі і Лівобережжі Дніпра; маршрути точно не відомі. — 301, 304, 327.

Полона, р., п. пр. Чорногузки (л. пр. Стиру); нині — Полонка. — 228.

Полоний, г., у Київ. з. (Болоховська з.), на п. бер. Хомори; належав Десятинній церкві (див. Київ, Город Володимира); нині — м. Полонне (г-ище-замок), р. ц. Хмельн. обл. — 297, 301, 357, 361, 390, 424, 427. Монастир у Полоному, (хибно «въ полонинЂ»). — 424. Хоморський луг біля города. — 390. Села поблизу города. — 301.

Полота, р., п. пр. Зх. Двіни. — 3, 6.

Полоцьк, г., стол. Полоцьк. з. на п., потім на л. бер. устя Полоти; нині — м. Полоцьк (г-ище; г-ище-дит. на Верхньому Замку, посад на Нижньому Замку), р. ц. Вітебської обл. Біл. — 12, 18, 45, 48, 67, 85, 94, 103, 106, 130, 131, 155, 160, 161, 184 — 187, 193, 195, 268, 272, 278, 279, 284, 287, 309, 319, 325, 329, 332, 333, 359, 405, 425, 458, 459. Вулиця. — 130. Доми. — 130. Поруб. — 186. Церква Богородиці, стара; нині — не зб. — 272. Околиці. — 458. Полоцька волость, земля, область. — 45, 130, 272, 381, 459. Полочани, люди полоцькі. — 130, 184, 187, 190, 200, 251, 271, 272, 276, 284, 287, 329, 359, 425. Полоцькі князі. — 184, 185, 309, 329, 359.

Полочани (земля і народ), частина сх.-слов’янського племінного об’єднання кривичів, що жили в бас. Полоти; нині — пн. частина Вітебської обл. Біл. — 3, 6.

Полтовеськ, г. у Лядськ. з. (Мазовія) на п. бер. Нарева; нині — м. Пултуськ, ц. гміни Цєханувського воє-ва, Польща. — 431.

Поляни (земля і народ), польське плем’я, що населяло бас. Варти; нині — Познанське воє-во, Польща. — 2, 372.

Поляни, Полянська земля (земля і народ), сх.-слов’янський союз племен, що жили в сер. Подніпров’ї; центр — г. Київ; нині — пд. половина Київ., пн. частина Черк. і пн.-зх. частина Полт. обл. — 2 — 8, 10 — 12, 14, 16, 25.

Польща, поляки — див. Ляхи.

Поморяни (земля і народ), група зх.-слов’янських племен (предки кашубів), що населяли пд. узбережжя Варязького (Балтійського) м. між нижн. течією Вісли і Одри; нині — Гданське, Слупське, Кошалінське і Щецінське воє-ва, Польща. — 2, 172, 180, 185, 307, 385.

Пониззя, природно-іст. обл. у пд.-сх. частині Гал. з. в бас. сер. і нижн. течії Дністра; нині — пн. частина Чернів., пд. частина Терноп., пд. частина Хмельн., пд.-зх. частина Вінн. обл. і сх. частина Молдавії. — 383, 384, 386, 398.

Понт-море, Понтійське море, Руське море; нині — Чорне м. — 1, 3, 8, 11, 13, 17, 24 — 26, 63, 93, 101, 125, 154, 345, 379. Берег його. — 13, 93. Глибина його — 26.

Попаш, г. у Черніг. (Переясл.) з. на п. бер. Сули (за 7 км на Зх. від устя її л. пр. Попаді); нині — с. Засулля (два г-ища, три посел.) Недригайлівського р-ну Сум. обл. — 215.

Поросся, волость, природно-іст. обл. у Київ. з. в межиріччі Росі і Стугни; нині — пд. част. Київ. і пн. частина Черк. обл. — 46, 199, 232, 265, 309, 390, 449. Шість городів берендичів на Пороссі. — 321. Городи чорних клобуків на Пороссі. — 232. Порошани, поросся, жителі Поросся. — 199, 223, 225, 309.

Поротва, р., л. пр. Оки; нині — Протва. — 208. Верхів’я її. — 208. Устя її. — 208.

Посейм’я, природно-іст. обл. у Черніг. з. в бас. лівобережжя Сейму; нині — пн.-сх. частина Сум. обл., пд. частина Курської обл. РРФСР. — 188, 204, 215, 226, 340, 342, 459. Посеймські городи. — 340. Сеймичі. — 459.

Посулля, природно-іст. обл. у Переясл. з. обабіч Сули; нині — пн.-зх. частина Полт., пн.-сх. частина Черк. і пд.-сх. частина Сум. обл. — 182, 190.

Почайна — див. Київ (Подолля).

Привища, с. у Ятвязькій з., можливо, на одній із лівих приток Преголі (Красній?); нині — пд.-зх. част. Калінінградської обл. РРФСР; точне місцеположення не встановлене. — 414, 415. Ворота села. — 415. Доми в селі. — 415.

Предславине сільце — див. Київ (Либідська частина).

Прилук, г. у Київ. з. на л. бер. Десни (л. пр. Бога-Бугу); нині — с. Стара Прилука (г-ище, мабуть, під пізнішими укріпленнями — «буртами») Липовецького р-ну Вінн. обл. — 198.

Прилук, г. у Переясл. з. на п. бер. Удаю (п. пр. Сули); нині — м. Прилуки (г-ище), р. ц. Черніг. обл. — 131, 190, 459. Села (багато) поблизу Прилука, Пісочна і Переволоки. — 131.

Прип’ять, р., п. пр. Дніпра. — 1, 3, 162, 239, 271. Устя її. — 239.

Пронськ, г. у Ряз. з. (у Вятичах), ц. уд. кн-ства, на л. бер. Проні (п. пр. Оки), біля п. бер. устя Пралії; нині — смт Пронськ (г-ище-дит. на Покровській горі), р. ц. Ряз. обл. РРФСР. — 393.

Просна, р., л. пр. Варти (п. пр. Одри). — 385.

Протолчі, уроч. на п. бер. Дніпра, вище від р. Хортиці, о-вів Великого і Малого Дубових (на поч. XX ст. Пурисові о-ви) і нижче від Вільного порога (див. Дніпро, пороги), а також брід коло уроч.; за промірами 1784 р. найменша глибина 120 см; нині — затоплені водами, піднятими греблею Дніпрогесу. — 158, 350, 351, 379.

Прусси (земля і народ), група балтійських племен, споріднених з Литвою, що населяли пд. узб. Варязького (Балтійського) м. між нижн. течією Німану і нижн. течією Вісли; нині — Ельблонгське, Торунське, Ольштинське і Сувалківське (Сувалське) воє-ва, Польща і Калінінградська обл. РРФСР. — 1, 226, 227, 407, 429, 430, 433, 434.

Прут, р., л. пр. Дунаю. — 386, 387.

Псел, р., л. пр. Дніпра. — 166, 258.

Псина, р., л. пр. Одри. — 411. Гори лісисті на Пд. від ріки; нині — Судети. — 411.

Псков, г. у Новгор. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Великої (впадає в Чудське, чи Псковське оз.) біля л. бер. устя Пскови; нині — м. Псков (г-ище-дит. Кром), обл. ц. РРФСР. — 16, 35, 89, 187, 190, 324. Поруб, в’язниця. — 89, 100. Церква св. Трійці (Троїцький собор), кам’яна; нині — не зб. — 190. Поховання: Всеволод Мстиславич (IX). — 190. Псковичі, люди — 176, 190, 220, 273, 324. Соцькі. — 324.

Пулемецьке озеро, у Любомльському р-ні Волин. обл. — 400.

Пустиня — див. Аравійська пустиня.

Путивль, г. у Черніг. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Сейму біля л. бер. устя Путивльки; нині — м. Путивль (г-ище-дит. у ц. міста в уроч. Городок, міський парк), р. ц. Сум. обл. — 203 — 206, 211, 256, 276, 334, 336, 341, 370, 371. Стіни городські. — 205. Двір княжий, Святослава Ольговича (VIII). — 205. Бретяниці. — 205. Погреби. — 205. Скарбниці. — 205. Церква Вознесіння, на дворі; нині — не зб., розкопано фундамент. — 205. Острог. — 341. Путивльська волость. — 211, 256, 328, 341. Села в ній. — 341. Путь (пряма) від Путивля через Сівськ і Болдиж до Корачева. — 206. Путивльці. — 204, 379, 401. Путивльські князі. — 379.

Путь із Варягів у Греки, система річкових шляхів і волоків між Варязьким (Балтійським) м. і Понтом (Чорним м.) через Двіну (Західну), Волхов, Ловоть, Дніпро; див. ще Волок. — 3.

П’ятидні, городок у Волин. з. на л. бер. Луги (п. пр. Зх. Бугу); нині — г-ище біля с. П’ятиднів Володимир-Волинського р-ну Волин. обл. — 421.

Р

Рагузька земля, іст. обл. біля м. Рагузи (Дубровника) на сх. узб. Адріатичного м.; нині — пд. частина Хорватії, Югославія. — 408, 411.

Радимичі (земля і народ), сх.-слов’янський союз племен, що жили в бас. нижн. і сер. течії Сожу; нині — пд.-сх. частина Біл. — 7, 8, 14, 16, 51, 292.

Радомишль — див. Мичськ.

Радосинь — див. Київ (Лівобережжя).

Радощ, г. у Черніг. з. (Подесення) на п. бер. Судості (п. пр. Десни); нині — смт Погар (так перейменоване в XVI ст. після пожежі; г-ище Радогощ), р. ц. Брянської обл. РРФСР. — 264.

Рай, Едем, небесна обитель, бібл., міфол. (др.-євр. — «сад»), місце, де у вічному блаженстві перебувають душі праведників. — 53, 59, 76, 79, 80, 113, 318.

Рай, с. (?), городок, княжа резиденція, у Волин. з., мабуть, на п. бер. Стоходу (п. пр. Прип’яті); нині — ймовірно, с. Раймісто (посел.) Рожищенського р-ну Волин. обл.; за іншими міркуваннями — г. на л. бер. Прип’яті; нині — с. Яревище (г-ище в уроч. Городок) Старовижівського р-ну Волин. обл. — 438, 439. Подвір’я. — 438.

Рай, г. у Ятвязькій з. на пн. бер. оз. Лик; нині — м. Елк, ц. гміни Сувалківського воє-ва, Польща. — 413.

Рай — див. Київ (Лівобережжя).

Ракомо, с. у Новгор. з. (7 км на Пд. від Новгорода Великого) на Зх. пн. виступу бер. оз. Ільмень; нині — с. Старе Ракомо (сліди посел.) Новгородського р-ну Новгор. обл. РРФСР. — 81. Двір Ярославів, Ярослава Володимировича (V). — 81.

Ратмирова діброва, діброва у Черніг. з. на пд. Сх. від Виру; нині — залишки лісу на правобережжі верх. Сули між с. Тернами Недригайлівського р-ну і м. Ромнами Сум. обл. — 183.

Рахня, р., мабуть, л. пр. Снову; нині — мабуть, Ревна. — 204. Ліс біля неї. — 204.

Рига, г. у Латвії поблизу Ризької затоки Варязького (Балтійського) м. на п. бер. пониззя Зх. Двіни (Даугави) при впадінні в неї р. Рідзіні; нині — м. Рига, стол. Латвії. — 325, 409, 437. Божі слуги, вої ризькі. — 409. Німці лівонські у Ризі. — 409, 429, 437. Рижани. — 409.

Рильськ, г. у Черніг. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Сейму біля л. бер. устя Рила; нині — м. Рильськ (г-ище на Сіонській горі), р. ц. Курської обл. РРФСР. — 256, 336.

Рим, Римська земля, г., стол. Римської д-ви (пізніше — Папської обл.), первісно на л. бер. Тібру, що впадає в Тірренське м.; нині — м. Рим, стол. Італії. — 3, 4, 15, 20 — 22, 51, 52, 59, 64, 65, 75, 102, 169, 410, 418, 427. Церква, собор св. Петра; нині — зб. — 413. Римська імперія; див. ще Священна Римська імперія. Римляни, італійці, католики, християни, «німці» з Риму. — 1, 4, 52, 65, 67, 75, 135, 213, 316, 317.

Римів, г. у Переясл. з. на п. бер. Сули біля п. бер. устя Бурімки; нині — г-ище біля с. Великої Бурімки Чорнобаївського р-ну Черк. обл. — 341, 460. Дві городниці, частини городської стіни. — 341. Заборола. — 341. Римівське болото, біля Сули. — 341. Римовичі, городяни. — 351.

Рінокорура, г. на пд.-сх. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — м. Ель-Аріш, ц. мухафази (області) Сінай, Єгипет. — 1.

Рогачов, г. у Київ. з. (потім — у Черніг. кн-стві) на п. бер. Дніпра біля л. бер. устя Друті; нині — м. Рогачов (г-ище Замок королеви Бони на окраїні міста), р. ц. Гомельської обл. Біл. — 195, 329.

Рогнідине, с. у Смол. з. на л. бер. Тущі (п. пр. Габ’ї, п. пр. Десни); нині — с. Рогнєдино (очевидно, присілок Старе Рогнєдино), р. ц. Брянської обл. РРФСР. — 289.

Рогов (хибно) — див. Корачев.

Рогожина, г. у Гал. з. на п. бер. Дністра; нині — с. Рогізне Жидачівського р-ну Львів. обл. — 376.

Родень, Святославль, г. у Київ. з. на п. бер. Дніпра біля л. бер. устя Росі; нині — г-ище Княжа гора біля с. Пекарів Канівського р-ну Черк, обл. — 46, 47, 50, 109, 119, 173, 443, 459.

Родна, г. (с.?) в Угорськ. кор-стві на межі з Гал. з. на п. бер. верх. Великого Самоша (Сомешул-Маре, доплив Сомеша-Самоша, л. пр. Тиси, л. пр. Дунаю); тут, очевидно, була солярня (баня); нині — с. Родна, повіт Бистриця-Несеуд, Румунія. — 393.

Родос, грецький о. у пн.-сх. частині Егейського м.; нині — о. Родос, ном (округ) Додеканес, обл. Егейські о-ви, Греція. — 1, 125.

Родунія — див. Київ (Лівобережжя).

Рожмберк, г. у Чеській з. на п. бер. Влтави (л. пр. Лаби-Ельби); нині — с. Рожмберк Чесько-Крумльовського р-ну Південночеської обл. Чехословаччини. — 400.

Рожнє поле, поле у Гал. з. на л. бер. верх. Стиру; нині — поле біля с. Ражніва (Ражнів) Бродівського р-ну Львів. обл. — 153, 196, 392.

Ромен, г. у Переясл. з. на п. бер. Сули біля п. бер. устя Ромна; нині — м. Ромни (г-ище в уроч. Монастирище; знищене), р. ц. Сум. обл. — 461.

Ропеськ, г. у Черніг. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Ірпи (п. пр. Снову); нині — г-ище між с. Старий Ропськ і с. Новий Ропськ Климовського р-ну Брянської обл. РРФСР. — 275.

Ростиславова дорога, дорога, якою Ростислав Рюрикович (XI) ходив на половців від Торчського до Дніпрового лугу; див. Соляний шлях. — 350, 351.

Ростов Великий, г. у Рост.-Сузд. з., одна з трьох її столиць, на пн.-зх. бер. Ростов-озера; нині — м. Ростов (г-ище-дит. у Кремлі), р. ц. Ярославської обл. РРФСР. — 12, 18, 67, 78, 127, 130, 138, 144, 145, 178, 184, 188, 189, 219, 245, 270, 277, 279, 284, 319, 333, 458, 460 — 463. Церква Успіння Богородиці, соборна, велика; згоріла. — 279. Церкви; погоріли. — 279. Поле біля города. — 144. Ростовська волость, земля, область, див. ще Суздальська область. — 108, 144, 181, 188, 189, 299, 300, 319, 460. Села в ній, — 299. Ростовці, їх військо, сила. — 144 — 146, 190, 260, 270, 272, 277, 294, 303, 309, 318, 319, 323.

Ростов-озеро, оз. біля Ростова Великого; нині — оз. Неро. — 6.

Ростовець, г. у Київ. з. на л. бер. верх. Роставиці (л. пр. Росі); нині — два г-ища в уроч. Замчисько біля с. Білилівки Ружинського р-ну Житом. обл. — 106, 292, 321.

Росуха, г. у Черніг. з. (Подесення) на п. бер. Расухи (л. пр. Ваблі, п. пр. Судості, п. пр. Десни); нині — г-ище біля с. Южної Расухи Унечського р-ну Брянської обл. РРФСР. — 277.

Рось, р., п. пр. Дніпра. — 46, 87, 89, 138, 243, 275, 284, 286, 307, 343, 350, 351, 353, 354, 460, 461. Узбережжя її. — 354. Устя її. — 46. Городи по Росі. — 87.

Руда, р., л. пр. Остра; нині — Іржавець, Собницька Рудка. — 217.

Рудиця — див. Київ (Лівобережжя).

Русотина, г. у Переясл. з., очевидно, на п. бер. Трубежа; нині — мабуть, с. Русанів (г-ище) Броварського р-ну Київ. обл. — 210.

Русь, Руська земля; руси, русини, русичі, русь; погани, християни (земля і народ):

1. Племінна, потім державна назва сх. слов’ян, що жили в Середньому Подніпров’ї, та їх землі; на Пд. — до Росі і Тесменю; на пд. Сх. — до Сули і Сейму; на Пн. — до сер. течії Десни і устя Сожу; на Зх. — до сер. течії Тетерева і пониззя Прип’яті; нині — Київ. і Черніг. обл., пд.-сх. частина Житом., пн.-сх. частина Черк. і пн.-зх. частина Полт. обл. — 1, 6, 10, 11, 14 — 16, 19 — 21, 24, 25, 28 — 31, 37, 38, 42, 43, 46, 47, 51, 60, 63, 65, 70, 74, 82, 83, 85, 86, 93, 95, 100, 101, 103, 104, 106 — 108, 122, 124, 127, 128, 133 — 135, 137 — 139, 146, 150, 151, 153, 155, 157 — 160, 162, 166, 167, 169, 171, 174, 177, 178, 182, 190 — 193, 196, 198, 203, 208, 218 — 222, 234, 235, 239 — 241, 244, 247, 250 — 254, 257, 260, 261, 263 — 265, 273, 274, 277, 285, 287, 293, 294, 300 — 302, 308, 309, 312, 313, 316, 318, 319, 321 — 327, 329 — 335, 338 — 342, 344, 346, 347, 349 — 358, 362, 363, 367 — 369, 372, 374, 375, 379, 389, 392, 394, 395, 398, 403, 405, 418, 421.

2. Племінна, потім державна назва всіх східних слов’ян, що жили у Східній Європі; нині — пн. частина Укр., сх. частина Польщі, Біл., зх. частина Європейської частини РРФСР (до Ладозького і Онезького оз.). — 1 — 4, 6, 7, 11 — 22, 24 — 30, 36, 38, 39, 41 — 43, 45, 46, 48, 49, 51, 54, 62, 63, 66, 67, 71, 75 — 77, 80 — 84, 88, 95, 98, 106, 115, 127, 129, 135, 173 — 175, 181, 187, 192, 208, 218, 223, 224, 226, 229, 236, 243, 245, 268, 272, 274, 277, 283, 294, 300, 313, 322, 325, 326, 331, 355, 356, 369, 380 — 383, 386, 389, 392, 393, 398, 408, 409, 411, 412, 414, 416, 418, 431, 436, 437, 443, 454, 462, 463.

3. Державно-етнічна назва жителів Гал. і Волин. з.; нині — сх. (порубіжна) частина Польщі, пд. частина Гродненської та зх. частина Брестської обл. Біл.; Волин., Львів., Ів.-Франк., Терноп., Хмельн. і Чернів. обл. — 112, 374, 377 — 379, 382, 385, 386, 398, 401, 403, 405 — 407, 409, 410, 412, 414, 424, 427, 429 — 431, 433, 434, 436, 437, 439, 441.

Руське море — див. Понт-море.

Рут, Рот, Рут Великий, р., л. пр. Росі; нині — Протока. — 247, 248, 284. Вежі чорних клобуків по ній. — 284.

Рутець Малий, р., п. пр. Рута; нині — Рутець. — 247. Верхів’я його — 247. Грязина коло нього. — 247.

Рша, г. у Смол. з. (Полоцьк. з.) на п. бер. Дніпра біля л. бер. устя Рші; нині — м. Орша (г-ище-дит. Замкова гора), р. ц. Вітебської обл. Біл. — 175.

Рша, р., пр. Дніпра; нині — Оршиця. — 104.

Ручай — див. Київ (Подолля).

Рязань, г. у Муромо-Ряз. з., одна з двох столиць її (або столиця Ряз. з.), на п. бер. Оки між л. бер. ручая Серебрянки і п. бер. ручая Чорної річки; нині — г-ище, вали, рови біля с. Старої Рязані Спаського р-ну (навпроти м. Спаська) Ряз. обл. РРФСР. — 140, 146, 198, 204, 207, 210, 211, 217, 254, 282, 288, 292, 305, 307, 318, 321, 322, 326, 328, 354, 358, 359, 365, 393, 423, 462. Рязанська волость, земля. — 327, 393. Рязанці — 146, 254, 309, 319, 323. Рязанські князі. — 217, 255, 256, 267, 303, 318, 327, 328, 354, 358, 359, 361, 393.

С

Садове, с. (укріплене?) у Волин. з. на л. бер. Чорногузки (л. пр. Стиру); нині — г-ище і посел. в уроч. Гориська біля с. Горзвина Садівської с-ради Луцького р-ну Волин. обл. — 439.

Саків, г. у Переясл. з. на л. бер. заплави Дніпра (рукава Млинка); нині — с. Проців, до якого адміністративно увійшло с. Сальків (посел., сліди) Бориспільського р-ну Київ. обл.; за іншими міркуваннями — г. на л. бер. верх. Карані; нині с. Старе (г-ище) того ж р-ну. — 138, 155, 156, 231. Засаківці. — 138.

Сальниця, р., очевидно, п. пр. Попільнушки, п. пр. Попільної, л. пр. Бритаю, п. пр. Береки, п. пр. Дону (Сіверського Дінця); нині — Солона. — 167, 461.

Салшиця, р., п. пр. Дону (Сіверського Дінця); нині — не існує; протікала в петлі Сіверського Дінця біля нинішнього м. Ізюма, р. ц. Харків. обл. — 336.

Самара, Снопорід, р., л. пр. Дніпра; нині — Самара. — 257, 293, 294.

Самарія, іст. обл. у пн. Палестині між сх. узб. Внутрішнього (Середземного) м. і сер. та нижн. течією Йордану; нині — мухафаза (область) Наблус, Йорданія (з 1967 р. окупована Ізраїлем); стол. Ізраїлю, Ізраїльського царства; тепер — рути в н. п. Себастія, 11 км на пн. Зх. від м. Наблуса. — 56.

Самоїдь (земля і народ), група угро-фінських племен (предків нинішніх ненців, енців, нганасанів та селькупів), що жили на крайній Пн. Східної Європи та Азії; нині — пн. частина Архангельської обл. і Ненецький, Ямало-Ненецький, Таймирський (Долгано-Ненецький) автономні округи РРФСР. — 143, 173, 175.

Санок, г. у Гал. з. на л. бер. Сяну; нині — м. Санок, ц. гміни Кросненського воє-ва, Польща. — 234, 369, 388.

Сапогинь, г. у Київ. з. у верх. Ставів, чи Клецьки (л. пр. Случі); нині — г-ище біля с. Сапожина Корецького р-ну Ровен. обл. — 249.

Сарай-Бату, Старий Сарай, г., стол. Золотої Орди на л. бер. Ахтуби (л. рукава Волги); нині — с. Селітрене (руїни города) Харабалинського р-ну Астраханської обл. РРФСР. — 395.

Сарацини, бібл. (арабське шаракіїн — східні люди), нащадки Сариної рабині Агарі та Ізмаїла, стародавня назва арабських та інших народів, що сповідували іслам, мусульмани; в літопису ними ще названі печеніги, половці, торки і торкмени; див. ще Агаряни, Ізмаільтяни. — 103, 142, 176, 177, 344.

Сардінія, о. у Внутрішньому (Середземному) м.; нині — о. Сардінія, обл. Сардінія, Італія. — 1.

Сарматія (земля і народ), група кочових іраномовних племен, що прийшли з приволзьких та приуральських степів і розселилися на Пн. і Сх. Причорномор’я (після скіфів); нині — Пд. України, Кубань, частина пн. Кавказу. — 1.

Свеї, шведи (земля і народ), скандінавська (пн.-германська) народність, що жила у сх. частині Скандінавського п-ова; нині — Швеція. — 1, 12, 89, 179.

Свинковичі, с. у Черніг. з. на п. бер. Десни біля п. бер. устя Свині; нині — посел. між с. Улянівкою (кол. Свинь?) і Киселівкою Черніг. р-ну Черніг. обл. — 277.

Свинухи, с. у Волин. з. на л. бер. верх. Свинорийки (л. пр. Луги-Свинорийки, п. пр. Луги, п. пр. Зх. Бугу); нині — с. Привітне (до 1964 р. — Свинюхи) Локачинського р-ну Волин. обл. — 269.

Свинь, р., п. пр. Десни; нині — Свинка, Замглай; див. Канина. — 254, 255, 270, 320.

Свірилеськ, г. у Черніг. з. (у Вятичах), мабуть, на л. бер. (неподалік устя) Сєверки (л. пр. Москви); нині — можливо, г-ище коло с. Мячково Коломенського р-ну Московської обл. РРФСР. — 321.

Свіслоч, г. у Полоцьк. з. на п. бер. Березини (п. пр. Дніпра) коло л. бер. устя Свіслочі; нині — с. Свіслоч (г-ище) Осиповицького р-ну Могильовської обл. Біл. — 414.

Світязьке озеро, у Любомльському р-ні Волин. обл. — 400.

Свята гора — див. Афон.

Свята гора — див. Володимир (Волинський).

Святополчград, г. у Київ. з. на п. бер. Дніпра; нині — г-ище за 2 км на Пд. від с. Вітачева Обухівського р-ну Київ. обл.; див. ще Новгород Святополчський та Увітичі. — 138, 381. Вітечівський пагорб, гора-мис заплавної тераси п. бер. Дніпра, де було споруджено Святополчград. — 138, 381.

Святославль — див. Родень.

Святославова Криниця, р., л. пр. Лемлі (л. пр. Ірші, л. пр. Тетерева) і однойменне урочище біля неї; нині — Студениця і уроч.-пагорб Студениця між селами Лісівщина і Ковалі Коростенського р-ну Житом. обл. — 236.

Святославова могила, ймовірне місце поховання Святослава Володимировича (V), на п. бер. Опору (п. пр. Стрия, п. пр. Дністра); нині — курган в уроч. Долина Святослава за 6 км на Пд. від м. Сколе, р. ц. Львів. обл. — 80.

Священна Римська імперія, середньовічна імперія, до якої входила Німеччина та ін. кор-ства, герцогства і землі (пн. частина Італії, Чехія, Бургундське кор-ство, Нідерланди, Швейцарія та ін.); нині — ц. частина Західної Європи. — 75, 120, 164, 251, 371, 392.

Сейм, р., л. пр. Десни. — 3, 183, 341.

Семинь, с. у Черніг. з. на л. бер. Стрижня біля пн. стіни острога Чернігова; нині — м. Чернігів, р-н стадіону (старого кладовища в Березках); можливо, це сільце св. Спаса (див. Чернігів). — 255.

Сенаар — див. Месопотамія.

Серби, пд.-слов’янські племена, пізніше — народність, що жили в бас. сер. течії Дунаю; нині — Сербія, Югославія. — 2.

Серебряний (Серебряне?), г. у Переясл. з. на п. бер. Лисогору (л. пр. Удаю, п. пр. Сули); нині — г-ище біля смт Срібного (Срібне), р. ц. Черніг. обл. — 307.

Серебряні болгари — див. Болгари, булгари.

Середа, г. у Лядськ. з. (Велика Польща), «місто німецьке», на л. бер. Варти (п. пр. Одри); нині — м. Сєрадзь (Замкове узгір’я), ц. воє-ва, Польща. — 395, 437.

Середземне море — див. Море.

Серет, р., л. пр. Дністра. — 196, 259, 369. Верхів’я. — 196.

Симова частина, наділ, бібл., землі на Близькому Сході (Передній Азії), належні Симові; перелік їх — у тексті літопису. — 1 — 3.

Синєводсько, г. у Гал. з. на п. бер. Стрия (п. пр. Дністра), біля п. бер. устя Опору; нині — смт Верхнє Синьовидне (два г-ища в уроч. Городище і Золота гора) Сколівського р-ну Львів. обл. — 398. Монастир Богородиці; нині — не існує. — 398.

Синін Міст, г. у Черніг. з. (Подесення) на л. бер. Ваблі (п. пр. Судості, п. пр. Десни), біля п. бер. устя Расухи; нині — г-ище в уроч. Городище біля с. Синіна Погарського р-ну Брянської обл. РРФСР. — 264.

Синоп, г. у Малій Азії, у Пафлагонії, на пд. узб. Понта (Чорного м.); нині — м. Сіноп, ц. віл., Туреччина. — 3, 4.

Сирвяч, р., л. пр. Німану; нині — Сервеч. — 429.

Ситомль — див. Київ (Оболонь).

Сіверський Донець — див. Дон, Донець.

Сіверяни (земля і народ), сх.-слов’янський союз племен, що жили в бас. лівобережжя сер. течії Дніпра (на нижн. і сер. Десні, по Сейму, на сер. і верхн. течіях Сули, Псла, Ворскола); нині — сх. і пн. частина Черніг. та пн. частина Полт. обл., Сум. обл. Укр.; зх. частина Курської, зх. частина Бєлгородської і пд.-зх. частина Брянської обл. РРФСР. — 3, 6, 8, 12 — 14, 16, 86, 256. Сіверські городи. — 332.

Сівськ, г. у Черніг. з. на л. бер. Сєва (л. пр. Неруси, л. пр. Десни), біля п. бер. устя Марици; нині — м. Сєвськ (г-ище в уроч. Городок), р. ц. Брянської обл. РРФСР. — 206.

Сілезія, іст. обл. на Пд. Зх. Лядськ. з. та частково на Пн. Чеської з. (Моравії); нині — Зельоногурське, Легніцьке, Єленьогурське, Валбжихське, Вроцлавське, Опольське, Катовіцьке і Бєльськобяле воє-ва, Польща, і пн. частина Північноморавської обл. Чехословаччини. — 432.

Сільце св. Спаса — див. Чернігів.

Сімоць, г. у Київ. з. на п. бер. Смілки (л. пр. Случі); нині — г-ище біля с. Суємців Баранівського р-ну Житом. обл. — 301, 416. Села поблизу города. — 301.

Сінай, Сінайська гора, бібл., група гір на Пд. Сінайського п-ова між Суецькою затокою і затокою Акаба; див. ще Хорив; нині — мухафаза (область) Сінай, Єгипет. — 56, 113. Сінайська пустиня. — 56.

Сіон — див. Єрусалим.

Сіри, сиреси, сереси (земля і народ), за грецькими та римськими даними — жителі іст. обл. Серіки у Сх. Азії (від гр. σήρ — шовковичний черв’як); нині — тер. приблизно еквівалентна Китаєві. — 10, 102.

Сірія, іст. обл. на Близькому Сході між сх. узб. Внутрішнього (Середземного) м. і сер. течією Євфрату; нині — Сірія, Ліван, Ізраїль та Йорданія. — 1, 56, 102, 168, 344, 427.

Сірт, іст. обл. у Пн. Африці на пд. узб. Внутрішнього (Середземного) м. від затоки Сідра (Великий Сірт) до затоки Габес (Малий Сірт); нині — пн.-зх. частина Лівії (Сіртіка, Тріполітанія) та пд.-сх. частина Тунісу. — 1.

Сітьгола (хибно) — див. Летьгола.

Сіцілія, о. у Внутрішньому (Середземному) м. на Пд. від Апеннінського п-ова; нині — о. Сіцілія, обл. Сіцілія, Італія. — 1.

Січниця, р., л. пр. Вишні (п. пр. Сяну); нині — Січня. — 401.

Скаришев, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) на л. бер. Кобилянки (л. пр. Моджеювки, л. пр. Ілжанки, л. пр. Вісли); нині — м. Скаришев, ц. гміни Радомського воє-ва, Польща. — 426.

Скирт, р., л. пр. Беліха (Нахр-Баліха, л. пр. Євфрату); нині — Дайзан. — 387.

Скіфія (земля і народ), кочові і напівосілі племена, що жили (перед сарматами) на тер. степової та лісостепової зон сучасної України від гирла Дунаю до Дону; пізніше — на тер. пн. Причорномор’я в бас. нижн. течії Дніпра і в Криму; нині — Запорізька обл., пд.-зх. частина Дніпропетровської та пд.-сх. частина Миколаївської обл., Херсонська і Кримська обл. (до Кримських гір). — 1, 6, 8. Велика Скіфія, давньоруська назва пн. Причорномор’я, де жили сх. слов’яни. — 8, 16.

Сковишин бір, бір у Смол. з. по дорозі з Києва до Смоленська; територія його точно не встановлена. — 328.

Славлій — див. Сальниця (?).

Словени, Словенська земля (земля і народ), ільменські слов’яни, сх.-слов’янський союз племен, що жили в Новгор. з. в бас. оз. Ільмень та верхн. течії Мологи; нині — Новгор. та пн. частина Калінінської обл. РРФСР. — 3, 6, 12, 13, 16, 19, 25, 45, 67, 82, 88.

Слов’яни, Слов’янська земля, народ (земля і народ), група споріднених племен (народів), що жили в бас. Одри, Вісли, Дунаю, Дніпра, Волги; нині — тер. і народи Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Югославії і Європейської частини СРСР. — 1 — 3, 6 — 9, 12, 14 — 16, 49, 89, 105, 387. Слов’яни дунайські. — 2, 6, 14, 15.

Слонім, г. у Чорній Русі на л. бер. Щар’ї; нині — м. Слонім (г-ище Замчище в ц. міста), р. ц. Гродненської обл. Біл. — 409, 414, 429, 433, 434.

Слуцьк, г. у Київ. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Случі (л. пр. Прип’яті), біля л. бер. устя Бичка; нині — м. Слуцьк (г-ище-дит. — Верхній Замок, окольний г. — Нижній Замок), р. ц. Мінської обл. Біл. — 175, 226, 272, 284, 285, 429.

Случ, р., п. пр. Горини (Горині); нині — Случ. — 236, 389, 423.

Смирна, г. у Лідії (Іонії) на сх. узб. Ізмірської (Смирнської) затоки Егейського м.; нині — м. Ізмір, ц. віл., Туреччина. — 168. Церква, заснована Іоанном Богословом; нині — на її рештках мечеть. — 168.

Сміла, м. на Тясмині, р. ц. Черк. обл. — 351.

Смоленськ, г., стол. Смол. з., на л. бер. Дніпра між п. бер. ручая Чурилівки і л. бер. ручая Рачевки; нині — м. Смоленськ (г-ище на Соборній горі), обл. ц. РРФСР. — 6, 13, 78, 79, 99, 104, 121, 138, 140, 143, 156, 172, 175, 189, 192 — 195, 207, 208, 211, 215, 216, 219 — 221, 225, 240, 245, 249, 254, 256, 257, 260, 261, 263 — 268, 275, 278 — 280, 288, 289, 294, 298, 304, 306 — 309, 319, 320, 322, 325, 327 — 329, 334, 340, 347, 354, 355, 357, 359, 362, 364, 374, 395, 409, 429, 458 — 461. Дім Ростислава Мстиславича (IX). — 288. Церкви: Архістратига Михаїла; нині — зб., добудована. — 363, 364. Іоанна Богослова, кам’яна; нині — зб. — 328. Успіння Богородиці, кам’яна, єпископська; нині — не зб. — 156, 298, 328, 460. Поховання: Роман Ростиславич (X). — 328. Святослав Ростиславич (X). — 298. Смоленська волость, земля. — 181, 208, 225, 254, 264, 277, 350, 358, 359, 361. Смольняни, ігумени, луччі мужі, полки, попи. — 140, 183, 190, 208, 210, 211, 215, 216, 219, 220, 241, 271, 273, 275, 276, 287, 288, 295, 309, 319, 328, 341, 355, 358, 359, 379.

Смядинь, р., л. пр. Дніпра, нижче від Смоленська; нині — висохла. — 78, 79, 363. Монастир Бориса і Гліба Володимировичів (V), біля л. бер. річки. — 363. Церква Бориса і Гліба Володимировичів (V), кам’яна; нині — не зб.; руїни за 3 км на Зх. від Смоленська. — 362, 363. Поховання: Давид Ростиславич (X). — 362.

Снов, р., л. пр. Золотої Липи (л. пр. Дністра); нині — Східна (Ліва) Золота Липа; коло її л. бер. розташоване с. Сновичі Золочівського р-ну Львів. обл. — 259. Броди на ній. — 259.

Снов, р., п. пр. Десни. — 106, 254, 255.

Сновськ, г. у Черніг. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Снову; нині — смт Седнів (г-ища в уроч. Коронний замок та в уроч. Орішня) Черніг. р-ну Черніг. обл. — 106, 226, 265, 391. Сновська тисяча. — 226.

Снопорід — див. Самара.

Снятинь, г. у Переясл. з. на п. бер. Сули біля л. бер. устя Удаю; нині — г-ище біля с. Снітина Лубенського р-ну Полт. обл. — 460.

Собі, г. у Болгарах (Булгарах), очевидно, на п. бер. Сабінки (п. пр. Казкашу, п. пр. Мьоші, п. пр. Ками); нині — ймовірно, с. Багаті Саби, ц. Сабінського р-ну Татарської АРСР, РРФСР. — 331. Собі, жителі города. — 331.

Содом, бібл., г. у давній Палестині, в долині Сіддім, біля устя Йордану; разом з Гоморрою зруйноване землетрусом; нині — можливо, руїни під водами Мертвого м. — 52, 303. Содомляни. — 37.

Сож, р., л. пр. Дніпра. — 7.

Сожиця, очевидно, помилково; див. Оржиця. — 121, 459.

Солі, Сольва, г. у Гал. з. на л. бер. Латориці (л. пр. Бодрогу, п. пр. Тиси, л. пр. Дунаю), біля л. бер. устя Свалявки; нині — м. Свалява (є поховання часів Київської Русі), р. ц. Закарп. обл. — 414.

Солона, р., п. пр. Тиси (л. пр. Дунаю); нині — Шайо. — 398.

Солунь, г. на Балканському п-ові, в Македонії, на бер. салонікської затоки Егейського м.; нині — м. Салоніки (Фессалоніки), ц. ному (округу), обл. Македонія, Греція. — 15, 97, 126, 145, 171, 283, 348, 376, 404, 419, 447.

Соляний шлях, путь, сухопутний шлях, по якому возили з Криму сіль; від Києва йшов по п. бер. Дніпра до переправи біля нинішнього Нікополя, далі по л. бер. мимо нинішньої Каховки (або прямо через степ на південь) до Перекопу. — 293.

Сомино, с. у Волин. з. коло оз., поблизу (5 км) п. бер. верх. Вижівки (Вижви, п. пр. Прип’яті); нині — с. Сомин Турійського р-ну Волин. обл. — 439.

Сонячне місто, грецька назва (Геліополіс) г. Баальбека (у долині, присвяченій Ваалу-Баалу) на пн. Зх. давньої Сірії біля підніжжя Антилівану; нині — руїни біля н. п. Баальбек, мухафаза (область) Бекаа, Ліван. — 143.

Сосниця, г. у Черніг. з. на п. бер. устя Убеді (п. пр. Десни); нині — смт Сосниця (г-ище в уроч. Замок), р. ц. Черніг. обл. — 391.

Сохачев, г. у Лядськ. з. (Мазовія) на п. бер. Бзури (л. пр. Вісли); нині — м. Сохачев, ц. гміни Скєрневицького воє-ва, Польща. — 433, 435. Село коло города. — 433. Ліс коло села. — 433. Дорога від села до города. — 433.

Спаш, г. у Черніг. з. (у Вятичах) на л. бер. Неполоді (л. пр. Оки), біля л. бер. устя безіменного струмка; нині — Звенигородське г-ище біля с. Спаського Орловського р-ну Орловської обл. РРФСР. — 209, 254.

Спіш, г. в Угорськ. кор-стві на л. бер. Горнаду (Гернаду, л. пр. Солоної); нині — м. Спішська Нова Вес, р. ц. Східнословацької обл. Чехословаччини. — 374.

Станків, г. (с.?) у Гал. з., очевидно, на л. бер. Гологірки (п. пр. Полтви, л. пр. Зх. Бугу); нині — ймовірно, с. Стінка (кол. Стянка) Золочівського р-ну Львів. обл. — 259.

Старгород, г. у Лядськ. з. (Велика Польща) на л. бер. Орлі (п. пр. Барича, п. пр. Одри); нині — с. Старигруд (г-ище, знищене) Кротошинської гміни Калішського воє-ва, Польща. — 385.

Стародуб, г. у Черніг. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. Бабинця (п. пр. Ваблі, п. пр. Судості, п. пр. Десни); нині — м. Стародуб (г-ище в уроч. Городок), р. ц. Брянської обл. РРФСР. — 140, 193, 208, 264, 268, 287, 319, 459, 460, 462, 463. Стіни города. — 140. Села довкола города. — 319. Стародубці, городяни, люди. — 140, 287.

Степань, г. у Київ. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. Горини; нині — смт Степань (г-ище) Сарненського р-ну Ровен. обл. — 452.

Стир, р., п. пр. Прип’яті. — 228, 417, 418.

Стіжок, г. у Волин. з. у верх. ручая, п. пр. Ікви (п. пр. Стиру); нині — г-ище Замок на окол. с. Стіжка Шумського р-ну Терноп. обл. — 421, 442.

Столп’є, г. у Волин. з. на л. бер. Гарки (л. пр. Угерки, л. пр. Зх. Бугу); нині — г-ище з «стовпом»-баштою біля с. Столп’є Хелмської гміни Хелмського воє-ва, Польща. — 370, 371, 375.

Стрежев, г. у Полоцьк, з.» ц. уд. кн-ства, на п. бер. Дніпра; нині — смт Стрешин (г-ище Старий Городок) Жлобинського р-ну Гомельської обл. Біл. — 183, 273.

Стрижень, р., п. пр. Десни. — 122.

Стряків, р., л. пр. Трубежа; нині — Каратуль, або Броварка; на її п. бер. — с. Строкова Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. — 194, 223, 224.

Стубла, р., л. пр. Горини. — 230.

Стугна, р., п. пр. Дніпра. — 67, 133 — 135, 232, 247, 260. Берег її. — 135. Дно її. — 135. Устя її. — 135. Брід, перебрідання через неї. — 134. Вал за п. бер. Стугни; нині — зб. рештки. — 134, 246, 247.

Студениця — див. Святославова Криниця.

Сугров, г. у Половецькій з. (хана Сугра) на п. бер. Дону (Сіверського Дінця); нині — ймовірно, м. Готвальд (кол. Зміїв, культурний шар знищений), р. ц. Харків. обл. — 166, 176.

Суд — див. Цесароград.

Судомир, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) на л. бер. Вісли; нині — м. Сандомир (узвишшя Гостоміанум, Катедральне, Замкове, Святоякубське), ц. гміни Тарнобжегського воє-ва, Польща. — 398, 402, 422, 423, 432, 435, 436, 450. Городська стіна. — 422. Заборола. — 422. Дитинець; був на узвишші Гостоміанум. — 422. Ворота його. — 422. Рів, рови глибокі, перед дитинцем; був між узвишшям Гостоміанум і Катедральним. — 422. Міст вузький через рів, перед воротами дитинця. — 422. Житла, покриті соломою. — 422. Церква кам’яна; нині — не зб.; була, мабуть, на місці нинішньої катедри (костьолу св. Марії). — 422. Верх її. — 422. Оболонь коло города біля Вісли. — 423. Укріплення татарське навколо города. — 422. Судомирська земля, княжіння. — 402, 412, 450. Судомирці, городяни, люди; бояри, їхні слуги, діти, диякони, ігумени, попи. — 414, 422, 423.

Судомира, р., л. пр. Шелоні, яка впадає з Зх. в оз. Ільмень; нині — Судома. — 85.

Суздаль, г., одна з трьох стол. Рост.-Сузд. з., на л. бер. вигину Каменки (п. пр. Нерлі) і п. бер. устя Гремячки; нині — м. Суздаль (г-ище-дит. у Кремлі), р. ц. Владимирської обл. РРФСР. — 85, 144 — 146, 188, 194, 195, 203, 207, 209, 210, 215, 222, 226, 250, 257, 260, 261, 265, 266, 269, 270, 279, 284, 292, 294, 296, 306, 308, 311, 313, 328, 330, 333, 334, 345, 346, 349, 352, 354, 355, 360, 362, 379, 386, 392, 393, 406, 462, 463. Пожарище його. — 145. Монастирі: Дмитрівський, на п. бер. Каменки, коло города, підлеглий Києво-Печерському монастирю. — 145. Двір його. — 145. Церква Дмитрія Солунського; нині — не зб. — 145. Козьмодем’янський, на л. бер. Каменки, коло города. — 316. Церква Козьми (Кузьми) і Дем’яна; нині — не зб. — 316. Церква Різдва Богородиці, собор, кам’яна, єпископія; нині — зб. у перебудованому вигляді на тер. Кремля. — 284, 311, 313, 352. Поховання: Святослав Юрійович (IX). — 311. Суздальська волость, область, земля, сторона; див. ще Ростовська волость. — 85, 188, 189, 204, 219, 220, 223, 224, 284, 306, 328, 329, 333, 346, 393, 396. Городи її. — 220, 393, 394. Села її. — 145, 220. Суздальці; волхви, війська. — 85, 144, 146, 189, 190, 270, 272, 294, 295, 303, 309, 318 — 320, 323, 328.

Сула, р., л. пр. Дніпра. — 3, 67, 68, 121, 161, 166, 215, 216, 228, 261, 326, 333, 336, 369, 459 — 461. Городи та інші поселення на ній. — 369.

Супій, р., л. пр. Дніпра. — 189, 215, 223, 265, 459. Верх, верхів’я його. — 189, 215, 265.

Сурож, давньоруська назва грецького города Сугдеї (Сугдея) на пд.-сх. узб. Кримського п-ова; нині — смт Судак (рештки фортеці XIV — XV ст.) Феодосійської міськради Кримської обл. — 445. Сурожці, у Володимирі (Волинському). — 445.

Сутійськ, г. у Волин. з. на п. бер. Пора (л. пр. Вепра), біля л. бер. устя Горайця; нині — с. Сонсядка (г-ище) Радечницької гміни Замойського воє-ва, Польща. — 153, 458.

Сутінь, р., впадає в Меотиду (Азовське м.); нині — Молочна. — 158.

Суха Дорогва, очевидно, р., мабуть, п. пр. верх. Вепра; нинішню назву встановити не вдалося; тут розташоване с. Суха Воля, на тер. якого є драговина (болото). — 375.

Суха Либідь — див. Київ (Либідська частина).

Східна земля, земля на Сх. від Волги і Хвалійського (Каспійського) м.; нині — Середня Азія. — 381.

Східні краї; нині — Пд.-Сх. Азія. — 143.

Сюурлій, р., очевидно, л. пр. Тора; нині — мабуть, Гола Долина. — 337.

Сян, р., п. пр. Вісли; нині — Сян, або Сан. — 153, 252, 401, 403, 435, 437. Права (та) сторона його. — 252. Брід, броди, перебрести через нього. — 252, 403. Укріплення біля нього. — 252. Луг біля нього. — 252.

Т

Тавріанія, Таврія, грецька назва Кримського п-ова; нині — Крим, Кримська обл. — 1.

Таїсевичі, с. у Ятвязькій з., можливо, на одній із лівих приток Преголі (Красній?); нині — пд.-зх. част. Калінінградської обл. РРФСР; точне місцеположення не встановлене. — 415.

Тангути, Тангутська земля, д-ва Сі-ся (982 — 1227) у пн.-ц. Китаї, населена спорідненими з тібетцями племенами тангутів; повністю знищена монголами; нині — провінції Цінхай, Ганьсу, Нінся і зх. частина провінції Шеньсі, Китай. — 381.

Тарголови — див. Половці.

Тарев — див. Товаров (?).

Татари, агаряни, ізмаїльтяни, іноплемінники, іноплемінні, моавитяни, погань (земля і народ), у XIII — XV ст. назва ряду монгольських, тюркських і маньчжурських народів, що брала участь у походах Чінгісхана та його наступників і мали свої д-ви у Середній Азії та Сх. Європі. — 340, 352, 364, 371, 379 — 381, 392 — 400, 405, 406, 408, 413, 414, 416 — 423, 426, 428 — 430, 432, 434 — 439, 449, 450. Татарська сторона, поле, місця їх, вежі. — 418, 420, 423, 436.

Татинець, брід через Дніпро поблизу п. бер. устя його л. пр. Золотоноші біля колишнього с. Мутихи (раніше — Мутатинців, Муташинців) Золотоніського р-ну Черк. обл.; у кін. XIX ст. брід був на 1431 версті від витоку Дніпра; ширина — бл. 420 м, глибина — бл. 90 см (Цісарсько-Слобідська мілина); нині — високі води Кременчуцького водосховища. — 342.

Твиреметь, г. у Литві у верх. ручая (л. пр. Юри., п. пр. Німану); нині — с. Твярай Плунгенського р-ну, Литва. — 410.

Телич, г. у Лядській з. (Підгір’я), у Карпатах, біля Телицького перевалу, у верх. ручая Мушинки (л. пр. Криниці, п. пр. Попраду, п. пр. Дунайця, п. пр. Вісли); нині — с. Тиліч Криніцької гміни Новосондецького воє-ва, Польща. — 424.

Темпличі — див. Німці, Німці лівонські.

Темті, г. у Булгарах (Болгарах), очевидно, на обох бер. Нирси (л. пр. Мьоші, п. пр. Ками); нині — с. Тямті Сабінського р-ну Татарської АРСР, РРФСР; можливо, г. на л. бер. верх. Трюк-Тямті (п. пр. Мьоші, п. пр. Ками); нині — с. Трюк-Тямті того ж району. — 331. Темтюги. — 331.

Теребовль, г. у Гал. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Нізди; нині — м. Теребовля (г-ище на Замковій горі), р. ц. Терноп. обл.; за іншими міркуваннями — на мисі при злитті Нізди з Серетом; нині — с. Зеленче (г-ище) Теребовлянського р-ну. — 146, 151, 196, 259, 371, 374, 381, 382. Теребовльська волость. — 147, 151.

Теремець, с. у Київ. з. у верх. Желяні; нині — хутір Теремки, де будується однойменний (Теремки) житловий масив на пд.-зх. околиці Києва. — 233.

Тернава, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) біля л. бер. Пора (л. пр. Вепра); нині — с. Тарнувка Вєнкша Високівської гміни Замойського воє-ва, Польща. — 424, 426.

Тесмень, р., п. пр. Дніпра; нині — Тясминь. — 349, 351. Лівий берег. — 351. Устя його. — 349.

Тетерів, р., п. пр. Дніпра. — 236, 416. Городи по ньому. — 416.

Тиверці (земля і народ), сх.-слов’янський союз племен, що жили між Дністром, Прутом і пониззям Дунаю; нині — пд.-зх. пол. Одеської обл. і пд. пол. Молдавії. — 8, 14, 16, 25. Городи їхні. — 8.

Тинець, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) на п. бер. Вісли; нині — н. п. Тинець (Тинєц); г-ище на узгір’ї Гродзісько біля зх. околиці Кракова Краківського воє-ва, Польща. — 451. Городяни. — 451.

Тисмяниця, г. у Гал. з. біля п. бер. устя Стримби (л. пр. Ворони) і обабіч Ворони (п. пр. Бистриці Надвірнянської, п. пр. Бистриці, п. пр. Дністра); нині — смт Тисьмениця (г-ище в уроч. Городище) Ів.-Франк. р-ну Ів.-Франк. обл. — 197.

Тихомль, г. у Київ. з. (Погорина) на п. бер. Горини; нині — с. Тихомль (г-ище коло села в уроч. Палацисько) Білогірського р-ну Хмельн. обл. — 253, 254, 257, 259, 374, 382, 390.

Тир, р. у Пд.-Зх. Азії, що, злившись у нижн. течії з Євфратом (Шатт-ель-Араб), впадає до Перської затоки. — 1, 168, 169.

Тмуторокань, Тмутаракань, Таматарха, г., стол. Тмутороканського кн-ства Київ. Русі, на Таманському п-ові біля пд. узб. Таманської затоки (Керченська протока між Понтом (Чорним м.) і Меотидою (Меотією) (Азовським м.); нині — г-ище на бер. затоки біля станиці Таманської (Тамань) Темрюцького р-ну Краснодарського краю РРФСР. — 67, 79, 85, 100, 101, 103, 121, 122, 125, 137. Церква Богородиці; нині — не зб. — 85, 103. Поховання: Ростислав Володимирович (VII). — 103.

Товаров, Тарев (?), г. у Київ. з. на л. бер. Росі біля п. бер. устя Росави; нині — с. Межиріч (раніше — Товаров, два г-ища) Канівського р-ну Черк. обл. — 351, 461.

Токсобичі — див. Половці.

Толмач, г. у Гал. з. на л. бер. Тлумача (п. пр. Дністра); нині — м. Тлумач, р. ц. Ів.-Франк. обл. — 376.

Тор, р., п. пр. Дону (Сіверського Дінця); нині — Казенний Торець. — 342. Ліва (та) сторона його. — 342.

Торжок, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) на л. бер. Вісли; нині — с. Турско Мале (г-ище в уроч. Замчисько коло школи, сліди валу і рову) Поланецької гміни Тарнобжегського воє-ва, Польща. — 435.

Торжок, г. у Лядськ. з. (Мала Польща) на л. бер. Пунікли (п. пр. Сєкерни, п. пр. Каменної, л. пр. Вісли); нині — с. Тарчек Бодзентинської гміни Кельцського воє-ва, Польща. — 426.

Торки (земля і народ), кочові тюркські племена, що прийшли з Приаралля (Сер. Азія); частина їх осіла в бас. Росі і на Переяславщині; див. ще Чорні клобуки; нині — пд. і пд.-зх. частина Київ. обл. і пн. частина Черк. обл. — 51, 99, 100, 125, 135, 137, 142, 143, 148, 151, 159, 160, 177, 178, 182, 183, 243, 244, 261, 274, 276, 279, 281 — 284, 290, 295, 297, 304, 354, 391, 460. Торки переяславські. — 125, 182.

Торкмени (земля і народ), ірано-тюркські племена (пізніше — народність), що жили на пд. Зх. Середньої Азії; нині — Туркменія (Туркм. РСР) і ПН.-СХ. частина Ірану. — 142, 143.

Торопець, г. у Смол. з., ц. уд. кн-ства, на пн. бер. оз. Солом’яного, біля витоку Торопи (п. пр. Зх. Двіни); нині — м. Торопець (г-ище Кривит, г-ище-дит.), р. ц. Калінінської обл. РРФСР. — 288. Торопчани. — 116.

Торунь, г. у Лядськ. з. (Куявія) на п. бер. Вісли; нині — м. Торунь, ц. воє-ва, Польща. — 437. Німці торунські. — 437.

Торцький, г. у Булгарах (Болгарах), можливо, на Пд. від Ками; місцеположення поки що не встановлене. — 331.

Торчів, г. у Волин. з., мабуть, на л. бер. Ікви (п. пр. Стиру); нині — ймовірно, смт Почаїв (кол. с. Новий Тараж; г-ище Десять Валів) Кременецького р-ну Терноп. обл. — 389, 390.

Торчський, г. у Київ. з., ц. уд. кн-ства, г. торків і берендичів, на л. бер. Горохуватки (л. пр. Росі); нині — г-ище біля с. Шарків Рокитнянського р-ну Київ. обл. — 46, 133 — 136, 281, 282, 284, 285 290, 308, 322, 347, 349 — 351, 353, 356, 383, 388, 390, 391, 459. Стіни города. — 135. Дорога від Торчського до Треполя. — 308.

Треполь, г. у Київ. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Дніпра біля п. бер. устя Красної; нині — с. Трипілля (г-ище біля школи) Обухівського р-ну Київ. обл. — 133 — 135, 181, 189, 243, 248, 280, 285, 289 — 291, 297, 308, 321, 326, 329, 330, 341, 356. Водяні ворота. — 321. Борок, між Треполем і Києвом; був між л. бер. пониззя Стугни, обабіч р. Козарки і п. бер. Дніпра; по сх. узліссю йшла одна з двох доріг на Київ; нині — ліси понад берегом Дніпра. — 243. Брід, «перебігти» через Дніпро; був на 1276,5 версті від витоку Дніпра, навпроти р. Маньки; у кін. XIX ст. — Трипільська мілина; ширина — бл. 640 м, глибина бл. 1 м; нині — високі води Канівського водосховища. — 248. Вали (два) поблизу Треполя, змієві вали; один вал ішов від Дніпра паралельно до р. Стугни, другий — обабіч р. Красної, нині — рештки валів. — 134. Трепольська волость. — 290. Трепольці. — 321.

Трір, м., центр архієпископства в герцогстві Франконія на р. Мозель; нині — м. Трір у землі Рейнланд-Пфальц, ФРН. — 120.

Троада, іст. обл. (з руїнами м. Трої) на пн. Зх. Малої Азії, на Пд. від Геллеспонта (Дарданелльської протоки), коло узб. Егейського м., входила до Місії другої; нині — пд.-зх. частина віл. Чанаккале, Туреччина. — 1.

Трубецьк, г. у Черніг. з. (Подесення), ц. уд. кн-ства, на п. бер. Десни; нині — м. Трубчевськ (г-ище у міському парку), р. ц. Брянської обл. РРФСР. — 336, 360. Трубчани. — 379.

Трубіж, р., л. пр. Дніпра. — 67, 68, 140, 224. Ліва сторона його. — 68, 140, 224. Права сторона. — 68.

Тумащ, г. у Київ. з. на л. бер. Стугни біля п. бер. устя Тихані; нині — с. Старі Безрадичі (г-ище і посел.) Обухівського р-ну Київ. обл. — 232, 239, 293.

Турійськ, г. у Волин. з. на л. бер. Турії (п. пр. Прип’яті); нині — смт Турійськ (г-ище), р. ц. Волин. обл. — 152, 371, 410.

Турійськ, г. в іст. обл. Чорній Русі на п. бер. Німану, біля п. бер. устя Турейки; нині — г-ище біля с. Турейська (Турейки) Щучинського р-ну Гродненської обл. Біл. — 429. Села довкола города. — 429.

Туров, г. у Київ. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Прип’яті біля п. бер. устя Язди; нині — смт Туров (г-ище-дит. Замкова гора; передгороддя) Житковицького р-ну Гомельської обл. Біл. — 45, 67, 99, 124, 125, 127, 132, 147, 150, 183, 187 — 190, 194 — 196, 203, 208, 234, 244, 261, 265, 269, 271, 276, 278, 285, 287, 294, 332, 334, 360, 429, 458, 461. Села довкола города. — 271. Туровська волость. — 150, 191, 192, 195, 261, 265. Туровці (зокрема, князі). — 45, 190, 271, 309, 384, 429.

Турпії (земля і народ), кочове тюркське плем’я, що оселилося на л. бер. Дніпра в Переясл. з.; див. ще Чорні клобуки; нині — пд.-сх. частина Київ. обл. — 231.

Тюрінгія, іст. обл. у ц.-сх. Німеччині; нині — округи Ерфурт, Гера, Зуль, НДР. — 190.

Тьма, р., л. пр. Волги. — 78. Устя її. — 78. Поле біля устя. — 78. Рів на полі. — 78.

У

Увітичі, г. у Київ. з. на п. бер. Дніпра; нині — г-ище на пн. околиці с. Вітачева Обухівського р-ну Київ. обл.; див. ще Новгород Святополчський, Святополчград. — 154, 155, 248.

Углече Поле, г. у Рост.-Сузд. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Волги; нині — м. Углич (Кремль), р. ц. Ярославської обл. РРФСР. — 220.

Угол, Єрель, р., л. пр. Дніпра; нині — Орель. — 257, 293, 333.

Угольники, г. у Гал. з. на л. бер. Нараївки (л. пр. Гнилої Липи, л. пр. Дністра); нині — с. Кукільники Галицького р-ну Ів.-Франк. обл. — 386.

Угорська гора, гори — див. Карпати.

Угорське — див. Київ (Печерська частина).

Угорські Ворота, перевал у Карпатах; нині — перевал Дукля, на кордоні між Польщею і Чехословаччиною. — 388.

Угра, р., л. пр. Оки. — 208. Верхів’я її. — 208.

Угра (земля і народ), угро-фінське плем’я (предки хантів-остяків та мансі-вогулів), що жили на пн. Уралі на Сх. від р. Печори в бас. лівобережжя ниж. течії Обі; нині — пн.-сх. частина Комі АРСР, пд.-зх. частина Ямало-Ненецького автономн. округу і пн.-зх. частина Ханти-Мансійського автономн. округу (обидва — у складі Тюменської обл.) РРФСР. — 1, 143, 173, 175.

Угри білі, угри чорні, Угорська земля, іноплемінники (земля і народ), угро-фінські племена (пізніше — народність), що прийшли з прабатьківщини Великої Угорщини (бас. нижн. і сер. течії Ками) і оселились у бас. сер. течії Дунаю; у 837 — 839 рр. — перша хвиля, білі угри, які в VII ст. жили разом з болгарами і хозарами у Великій Болгарії; у 896 р. — друга хвиля, чорні угри; нині — Угорщина. — 1, 2, 6, 7, 14, 16, 24, 25, 39, 48, 71, 77, 80, 87, 103, 151, 153, 154, 160, 169, 170, 176, 178, 180, 185, 190, 196, 217, 226, 227, 232, 234 — 237, 239, 240, 243, 244, 246, 249 — 254, 267 — 269, 273, 307, 311, 322, 345 — 348, 357, 368 — 378, 382 — 384, 386 — 393, 395, 397 — 401, 403, 404, 406, 408, 411, 414, 416, 420, 421, 424, 426, 433 — 436. Башта, вежа кам’яна. — 347, 349. Шатро на ній. — 349. Угорські городи. — 416.

Угровськ, г. у Волин. з. на л. бер. Зх. Бугу біля л. бер. устя Угерки; нині — с. Угруськ Воля-Угруської гміни Хелмського воє-ва, Польща. — 370, 375, 379, 386, 418, 427. Монастир Даниїла Стовпника; нині — не зб. — 427. Угровчани. — 385.

Удеч, г. у Гал. з. на п. бер. Дністра біля п. бер. устя Стрия; нині — м. Жидачів (г-ище на околиці, на тер. замку в уроч. Замок), р. ц. Львів. обл. — 286, 287.

Ужик, р., л. пр. Дніпра. — 217.

Україна, Вкраїна, Вкраїниця, суміжна з Лядською з. (Мала Польща) тер. Волин. з. в бас. лівобережжя сер. течії Зх. Бугу; нині — Бяло-Подляське, Хелмське і Замойське воє-ва, Польща. — 375, 432, 434. Ляхи-україняни. — 426.

Україна Галицька, пд.-сх. частина Гал. з. (Пониззя); нині — пд.-сх. частина Терноп., пд. половина Хмельн. і пд.-зх. частина Вінн. обл. — 347. Два городи в ній. — 347.

Україна, пд. частина Переясл. з.; нині — пд.-сх. частина Київ. і пн.-сх. частина Черк. обл. — 343.

Улашевичі — див. Половці.

Уличі (земля і народ), сх.-слов’янський союз племен, що жили, очевидно, на пд. Сх. від Погорини між Богом (Бугом) і Дніпром; потім — між Богом (Бугом) і Прутом; див. ще Тиверці; нині — пд.-зх. частина Вінн. і пн. частина Одеської обл. та пн. половина Молдавії. — 8, 14, 24, 30. Городи їхні. — 8.

Уненіж, г. у Черніг. з. на л. бер. Остра; нині — м. Ніжин (г-ище), р. ц. Черніг. обл. — 216. Жителі його. — 216.

Унова, р., п. пр. Ірпеня (Ірпіні); нині — Унава. — 295.

Устилог, г. у Волин. з. на п. бер. Зх. Бугу біля л. бер. устя Луги; нині — м. Устилуг (два г-ища) Володимир-Волинського р-ну Волин. обл. — 235.

Устя, г. у Переясл. з. на л. бер. Дніпра біля п. бер. устя Трубежа; нині — затоплене Канівським водосховищем уроч. Городище (укріплене посел.) на тер. колишньої Андрушівської с-ради Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. — 140, 188.

Ухані, г. у Волин. з. у верх. Ухані (л. пр. Велнянки, л. пр. Зх. Бугу); нині — с. Уханє, ц. гміни Замойського воє-ва, Польща. — 371.

Уша, р., п. пр. Прип’яті; нині — Уж, Уша. — 236. Берег її. — 236.

Ушеськ, г. у Київ. з, на п. бер. Уші біля л. бер. устя Красногірки; нині — г-ище в уроч. Сайки біля с. Ушомира Коростенського р-ну Житом. обл. — 230, 236.

Ушиця, г. у Гал. з. на л. бер. Дністра біля п. бер. устя Ушиці; нині — г-ище біля с. Старої Ушиці Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл. — 196, 197, 273. Стіни городські. — 273. Забором. — 273.

Ушиця, р., л. пр. Дністра. — 386.

Ф

Фессалія, іст. обл. у сер. Греції, на Фессалійській рівнині, між горами Пінд і зх. узб. Егейського м.; нині — обл. Фессалія, Греція. — 1.

Фессалонікійці. — 124.

Фіви, грецька назва стол. Єгипту Уасета, м. на л. бер. Нілу, а також Фіваїда, іст. обл. Верхнього Єгипту; нині — пд.-сх. частина Єгипту від Нілу до Червоного м. — 1.

Філістимляни, іноплемінники, давній семітський нар., що населяв пд. частину сх. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — Палестина. — 344.

Фінікія, іст. обл. уздовж сх. узб. Внутрішнього (Середземного) м.; нині — прибережна смуга Лівану і прибережна смуга пд. частини мухафази (області) Латакія (до м. Тартус) у пн.-зх. Сірії. — 1.

Фракія, Фракійська земля, іст. обл. на пн. Сх. Балканського п-ова між Егейським, Мармуровим і Потом (Чорним) морями в бас. р. Маріци до л. бер. пониззя Дунаю; нині — обл. Фракія у пн.-сх. частині Греції, сх. половина Болгарії і Європейська частина Туреччини. — 1, 14, 24, 102. Фракійці. — 25.

Франція, країна у Зх. Європі. — 87.

Фрігія (Велика), іст. обл. в ц. Малої Азії на пд. Сх. від Фрігії Старої; нині — вілайєти Кютах’я, Ушак, зх. частина віл. Ескіщехір, зх. половина віл. Афен-Карахісар і пн.-сх. частина віл. Денізлі, Туреччина. — 1.

Фрігія Стара, Перша, Мала, або Геллеспонтська, іст. обл. на пн. Зх. Малої Азії, прибережна смуга на Пд. від Геллеспонта (Дарданелльської протоки) і Пропонтиди (Мармурового) м.; нині — пн. частина віл. Чанаккале, пн. частина віл. Баликесір і пн. частина віл. Бурса, Туреччина. — 1.

Фряги, Волохи, Волоська земля (земля і народ), жителі і тер. міста-держави Генуї на узб. Генуезької зат. Лігурійського м.; нині — обл. Лігурія, Італія; італійці взагалі. — 1.

Фульштейн, замок у Моравії (Сілезія) біля п. бер. Особологи (Особлаги, л. пр. Одри); нині — руїни на Пд. від Особологи (Особлаги). — 412.

Х

Халдеї (земля і народ), бібл., семітське плем’я, що населяло пн.-зх. узб. Перської затоки (пд. частину Вавілонії) біля злиття Тігру і Євфрату (Шатт-ель-Араб); нині — мухафаза (область) Басра, Ірак. — 10.

Халеп, г. у Київ. з. на п. бер. Дніпра біля л. бер. устя Халеп’я (Сквирівки); нині — с. Халеп’я (г-ище на пн.-сх. околиці) Обухівського р-ну Київ. обл. — 189, 460.

Халкідон, грецьке м. на сх. бер. Боспора Фракійського (Босфорської протоки); нині — руїни біля н. п. Кадікйо (Халкедона), віл. Стамбул, Туреччина. — 64.

Хамова частина, наділ, бібл., південні землі, у Пн. Африці, належні Хамові та його племені; перелік їх — у тексті літопису. — 1 — 3.

Хананеї, Хананейська земля, хананейське плем’я (земля і народ), бібл., ханаанеї, земля Сифова, семітське плем’я, що населяло іст. обл. Ханаан (стародавня доізраїльська назва Палестини, Сірії і Фінікії); нині — Сірія, Ліван, Ізраїль та Йорданія. — 54, 56, 112.

Харран, м. в. Ассірії, стол. провінції, на л. бер. Беліха (Нахр-Баліха, л. пр. Євфрату); нині — н. п. Харан (руїни), віл. Урфа, Туреччина. — 54.

Хвалимичі, с. (укріплене) у Волин. з. на л. бер. Луги (п. пр. Зх. Бугу); нині — г-ище біля с. Фалемичів ВолодимирВолинського р-ну Волин. обл. — 249.

Xвалійське море, нині — Каспійське м. — 3.

Хваліси (земля і народ), давньоруська назва Хорезму, іст.-географ. обл. (д-ви) у Сер. Азії в бас. нижн. течії Амудар’ї, населеної хорезмійсько-іранськими племенами; нині — Каракалпацька АРСР та Хорезмська обл. Узбекистану (Узб. РСР) і пн. частина Ташаузької обл. Туркменистану (Туркм. РСР). — 3, 142.

Херсонес — див. Корсунь.

Хирія, р., л. пр. Ворскола; нині — Хухра, Хухря. — 332.

Хіос, грецький о. на Сх. Егейського м. поблизу Малої Азії; нині — о. Хіос, ном (округ) Хіос, обл. Егейські острови, Греція. — 1.

Хозари (земля і народ), напівкочові тюркські племена іудейського віровизнання, що жили між Хвалійським (Каспійським) та Азовським (Меотидою) морями в Хазарському каганаті (д-ві); стол. Ітіль; нині — пн. частини Краснодарського та Ставропольського країв, пд. частини Ростовської обл. та Калмицької АРСР, Чечено-Інгушська АРСР, пн. половина Дагестанської АРСР, пд.-зх. частина Астраханської обл. РРФСР, сх. частина Кримської обл. — 6, 10 — 12, 14, 30, 38, 85, 125, 160. Хозарські жиди. — 52. Хозарські старці, старійшини. — 11.

Холм, г. у Волин. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Угерки (л. пр. Зх. Бугу); нині — м. Хелм (г-ище на пагорбі Висока гірка Холмської гори), ц. воє-ва, Польща. — 379, 392, 393, 398, 400 — 402, 404, 406, 412, 414, 417 — 422, 424 — 428, 436, 442. Городок невеликий, первісний Холм. — 418. Городські стіни, укріплення города. — 422. Вали. — 422. Заборола. — 422. Вежа серед города, кам’яна, верх — із дерева, побілена; нині — не зб.; розкопано її (?) фундамент. — 418. Студенець, колодязь біля вежі. — 418. Сад гарний. — 419. Церкви: Іоанна Златоустого, кам’яна; нині — не зб.; розкопано фундамент. — 412, 418, 420. Верх її. — 418. Вікна, троє, з вітражами. — 418. Двері, двоє. — 418. Дзвони. — 418. Олтар. — 418. Поміст. — 418. Склепіння, чотири. — 418. ; Кузьми і Дем’яна; нині — не зб. — 419. Верх її. — 419. Двері, бічні. — 419. Олтар. — 419. Стовпи, чотири (колони). — 419. Трійці; нині — не зб. — 418. Успіння Богородиці, кам’яна; нині — не зб. — 412, 420, 425, 427, 436, 442. Двері церковні, царські. — 420. Ківорій (?). — 420. Хрещальня. — 420. Поховання: Данило Романович (XII). — 425, 442. Михайло Юрійович (XV). — 436. Роман Данилович (XIII). — 442. Шварно Данилович (XIII). — 427, 442. Гора Холма. — 418. Місце красне, лісисте на горі. — 418. Поле довкола гори. — 418. Двори в полі. — 418. Села довкола Холма. — 418. Двори в селах. — 418. Башта, кам’яна, за поприще (700 м) від Холма; нині — частково збереглась біля с. Білавиного. — 419. Верхівки її. — 419. Орел на верхівці, вирізьблений. — 419. Підніжжя. — 419. Холмська земля. — 402, 417, 434, 436, 499. Лісові місця між Холмом і Львовом. — 417. Холмляни, городяни. — 422, 433.

Хомора, р., л. пр. Случі. — 390, 391. Xоморський луг; див. ще Полоний. — 390.

Хорвати (земля і народ), пд.-слов’янське плем’я, предки якого заселили сх. узб. Адріатичного м. і глибину материка у межиріччі Сави і Драви (п. пр. Дунаю); нині — Хорватія, Югославія. — 25, 103, 196.

Хорвати білі (земля і народ), сх.-слов’янський союз племен, що жили, мабуть, у сх. Карпатах; нині — очевидно, пн.-сх. частина Угорщини і пн.-зх. частина Румунії. — 2, 8, 16, 68.

Хорив, бібл., г. Сінайської гірської групи на Пд. Сінайського п-ова; див. ще Сінай, Сінайська гора; нині — очевидно, гора Джабель-Муса, мухафаза (область) Сінай, Єгипет. — 56.

Хоривиця — див. Київ (Щековицько-Кирилівська частина).

Хоробор, г. у Черніг. з. на п. бер. Десни між ручаями Бобрик і Хоробір (осушені); нині — смт Макошине (г-ище в уроч. Хоробор) Менського р-ну Черніг. обл. — 258, 275, 391.

Хорол, р., п. пр. Псла. — 161, 162, 166, 335, 336, 459. Луг біля ріки. — 335. Узвишшя біля ріки. — 335.

Хортиця, р., п. пр. Дніпра; нині — Верхня Хортиця, п. пр. Річища, п. пр. рукава Дніпра. — 379.

Хортичів острів, Хортиця — див. Дніпро.

Хорутани (земля і народ), пд.-слов’янське плем’я словенців (карантанців), що жило в бас. верх. Сави і Драви (л. пр. Дунаю); нині — Словенія, Югославія. — 2.

Хотрія, р., п. пр. Горини; нині — безіменна (?). — 236.

Християни, Християнська земля — див. Греки, Ляхи, Німці, Римляни, Русь, Угри.

Ц

Цесароград, Константиноград, Константинополь, г. на Європейському бер. пд. частини Босфорської протоки, стол. Візантійської імперії; нині — м. Стамбул, ц. віл., Туреччина. — 3, 6, 7, 11 — 13, 15, 17 — 20, 24 — 27, 29, 35 — 37, 41, 42, 46, 60, 62, 64, 65, 88, 93, 97, 125, 137, 159, 171, 184, 185, 191, 208, 267, 268, 280, 285, 286, 306, 316, 369. Влахерни, пн.-зх. р-н Константинополя, біля п. бер. Суду — 13. Церква Богородиці Влахернської; нині — не зб. (згоріла 1434 р.). — 13. Стіна фортечна. — 18. Ворота: Влахернські, старі; у пн.-зх. р-ні города; нині — замуровані. — 18. Золоті, у пд.-сх. р-ні города. — 19. Монастирі: Студійський (Студитський). — 97. Церква Іоанна Студія (Студита); нині — мечеть Емір Ахор-Джамісі. — 97. Ченці монастиря. — 97. Мами (Маманта), за межами города, біля пн.-зх. стіни, біля п. бер. Суду. — 18. Церква Мами (Маманта); нині — не зб. — 18, 27. Палати. — 17, 22, 41. Церква Софи, Софійський собор, соборна церква; нині — Айя-Софія, з 1935 р. музей. — 29, 60, 61, 88, 208, 268, 275, 285. Церкви. — 17. Суд, бухта Константинополя; нині — Золотий Ріг. — 13, 17, 18, 25, 37. Башти обабіч Суду. — 17. Берег моря коло Суду. — 18. Поле коло города. — 17.

Цесарські землі, землі, що належали великому князеві київському в різних частинах Русі. — 219.

Цівка, р., л. пр. Волги; нині — очевидно, Бездна (Актай). — 331. Устя її. — 331.

Ч

Челмата, нар., булгари, болгари, що жили на берегах р. Челмата, або Челмана (татарська назва Ками). — 331.

Чемерин, г. у Київ. з. (Погорина) на п. бер. Осинища (л. пр. Путилівки, л. пр. Горини); нині — с. Чемерин Ківерцівського р-ну Волин. обл. — 227.

Червен, г. у Волин. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. Гучви (л. пр. Зх. Бугу) біля л. бер. устя Синюхи; нині — г-ище біля с. Чермно Тишовецької гміни Замойського воє-ва, Польща. — 49, 153, 178, 269, 285, 305, 371, 379, 388, 392, 426, 442, 448. Стіни городські. — 269. Ворота. — 371. Села довкола города. — 379, 426. Червенська земля, волость. — 379, 381, 382. Городи в ній. — 83, 87. Червеняни. — 269.

Червоне море, ріка, море між Африкою і пд.-зх. Азією, з’єднане Аденською затокою з Індійським океаном. — 1, 55, 56, 59, 367. Берег його. — 56, 367.

Черемиси (земля і народ), угро-фінське плем’я марі, що жило в бас. сер. течії Волги; нині — Марійська АРСР та суміжні з нею частини Горьковської обл., Кіровської обл., Татарської АРСР та Чуваської АРСР, РРФСР. — 6.

Чернечськ, г. у Волин. з., очевидно, біля верх. річечки (л. пр. Зх. Бугу); нині — мабуть, с. Чернічин Грубешувської гміни Замойського воє-ва, Польща. — 195.

Чернів, г. у Київ. з. на л. бер. Ірпіні (Ірпеня); нині — с. Чорногородка (г-ище) Макарівського р-ну Київ. обл. — 246. Бір, між Черневом і Білгородом; див. Білгород.

Чернігів, г., стол. Черніг. з., на п. бер. Десни біля п. бер. устя Стрижня; нині — м. Чернігів (г-ище-дит. в парку ім. М. Коцюбинського на Валу), обл. ц. — 18, 27, 47, 48, 85, 86, 88, 99, 105, 106, 118, 119, 121, 122, 124, 126, 127, 129, 132, 134, 137, 140, 154, 169, 170, 174, 175, 179, 180, 183, 188 — 191, 193 — 195, 200, 202, 203, 208 — 212, 216 — 219, 223, 226, 232, 235, 241, 248, 250, 254 — 257, 260 — 264, 267, 270, 273 — 277, 279 — 281, 283 — 286, 288, 292, 293, 298, 307, 308, 311, 313, 318 — 320, 323, 326 — 330, 332, 336, 340 — 342, 344, 356, 358 — 362, 365, 374, 375, 379 — 381, 384, 388, 391, 394, 399, 401, 402, 405, 406, 421, 447, 450, 458 — 463. Стіни городські (город). — 255. Город внутрішній, дитинець. — 122, 255. Двір княжий, красний. — 308, 459. Церква архістратига Михаїла, Михайлівська церква, на дворі, кам’яна; нині — не зб. — 308, 327. Поховання: Олег Святославич (IX). — 327. Монастир Борисоглібський: Церква Бориса і Гліба Володимировичів (V), Борисоглібський собор, кам’яна; нині — зб., реставрована. — 47, 48, 283. Поховання: Володимир Давидович (VIII), без вказівки на місце поховання. — 317. Ізяслав Давидович (VIII). — 283. Церква Благовіщення Богородиці, Благовіщенський собор, кам’яна; нині — не зб. — 342, 361. Поховання: Всеволод Святославич (IX), «буй-тур». — 361. Церква Спаса (Преображення), Спаський собор, єпископія, кам’яна; нині — зб. — 87, 88, 121, 175, 200, 218, 235, 275, 277, 365, 447. Терем, усипальниця. — 235. Поховання: Ігор Ольгович (VIII). — 235. Мстислав Володимирович (V). — 87. Олег Святославич (VII). — 175. Святослав Ольгович (VIII), без вказівки на місце поховання. — 286. Святослав Ярославич (VI). — 121, 175. Ярослав Всеволодович (IX). — 365. Костянтин. — 275. Город окольний. — 122. Ворота його, східні, біля Стрижня. — 122. Острог. — 255, 460. Рів коло нього. — 460. Передгороддя. — 255. Монастир Богородиці, Єлецький. — 137, 323, 460. Церква Успіння Богородиці, Успенський собор, кам’яна; нині — зб. — 323. Болдина гора, гори, гори на пд.-зх. околиці Чернігова. — 118, 460.

Монастир Богородиці, печерний, Троїце-Іллінський; нині — зб. — 118, 119, 137, 460. Печера, викопана Антонієм під монастирем. — 118. Села довкола і поблизу Чернігова. — 188, 195, 217, 218, 276, 460. Сільце св. Спаса, єпископське; було, очевидно, поблизу с. Семинь; див. також Семинь. — 277. Перевіз .(переправлятися) через Десну біля города. — 248, 277, 460. Путь із Чернігова до Суздаля. — 328. Чернігівська волость, земля, землі, сторона. — 87, 194, 195, 210, 217, 223, 274, 280, 311, 321, 327, 333, 340, 341, 346, 360 — 362, 391, 401, 417. Городи в ній. — 341, 361. Чернігівці, люди. — 106, 122, 186, 190, 255, 295, 379, 391, 459.

Чернятин, г. у Київ. з. (Болохівська з.) на л. бер. Ікопоті (л. пр. Случі); нині — с. Великий Чернятин (раніше — Чернятин, г-ище Замчисько) Старокостянтинівського р-ну Хмельн. обл. — 416. Чернятинці. — 416.

Чеський ліс, ліс на Зх. Чеської з. між верхів’ями річок Мже і Радбуза (допливів Бероунки, л. пр. Влтави, л. пр. Лаби-Ельби); нині — Чеський ліс на зх. кордоні Чехословаччини у Маріансько-Лазенському, Таховському і Домажліцькому р-нах Західночеської обл. — 458.

Чехи, Чеська земля (земля і народ), зх.-слов’янські племена, предки чехів, що жили в іст. обл. Чехії, в бас. Влтави (л. пр. Лаби-Ельби) і верх. Лаби; нині — Чехія, у складі Чехословаччини. — 2, 14, 39, 48, 71, 84, 112, 121, 169, 180, 195, 226, 227, 345, 374, 400, 411, 412, 452, 458.

Чешуїв — див. Шарукань.

Чисте поле — див. Перепетове.

Читійовичі — див. Половці.

Чичерськ, г. у Черніг. з. на п. бер. Сожу біля п. бер. устя Чичери; нині — смт Чечерськ (г-ище на Замковій горі), р. ц. Гомельської обл. Біл. — 273, 288.

Чорна могила, могила у Переясл. з.; місцеположення її поки що не встановлене. — 215.

Чорна ріка, Мавропотам (п. пр. Євфрату); нині -- Карасу. — 13.

Чорний ліс, лісовий масив обабіч Дону (Сіверського Дінця), поблизу устя Осколу; нині — ліси на Пн. Слов’янського р-ну Донецької обл. і на Пд. Ізюмського р-ну Харків. обл. — 293.

Чорні болгари — див. Болгари чорні.

Чорні клобуки, чорний клобук, свої погани (земля і народ), кочові і напівкочові тюркські племена берендичів (берендіїв), ковуїв, печенігів, торків і турпіїв, що оселилися в бас. Росі і на Пн. від Переяславля понад л. бер. Дніпра; нині — пд. частина Київ. обл., пн.-сх. частина Вінн. обл. і Черк. обл. — 199, 216, 222, 224, 230, 232, 237, 240, 242 — 244, 246, 247, 251, 252, 256, 259 — 261, 283, 284, 289, 290, 298, 310, 322, 326, 329, 330, 332, 336, 342, 346, 349 — 353, 355, 361.

Чорнобиль, г. у Київ. з. на п. бер. Прип’яті біля л. бер. устя Уші; нині — г-ище біля м. Чорнобиля, р. ц. Київ. обл. — 353.

Чортів ліс, лісовий масив у Київ. з. між правобережжям сер. течії Случі і лівобережжям верх. Тетерева; нині — ліси у Новоград-Волинському, Володарськ-Волинському, Баранівському, Дзержинському, Чуднівському, Червоноармійському і Житомирському р-нах Житом. обл. — 233, 236, 389.

Чорторий — див. Київ (Лівобережжя).

Чорторийськ, г. у Волин. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. Стиру; ни ні — с. Старий Чорторийськ (г-ище) Маневицького р-ну Волин. обл. — 155, 194, 195, 383, 384, 452. Городська стіна. — 384. Башта кам’яна, в городі; нині — не зб. — 452.

Чудь, Чудська земля, погани (земля і народ), естонські та ін. неслов’янські племена, що жили на Сх. від узб. Варязького (Балтійського) м.; нині — зх. частина Естонії; інша частина їх, заволоцька чудь, жила в Заволоччі. — 1, 6, 12, 13, 16, 45, 67, 86, 89, 110, 176, 185, 186, 324, 325. Погости, без числа. — 176. Дім чаклуна в Чудській землі. — 110. Поріг дому. — 110.

Чучин, г. у Київ. з. на п. бер. Дніпра; нині — г-ище біля с. Балико-Щучинки (на сх. околиці) Кагарлицького р-ну Київ. обл. — 164.

Чюрнаїв, г. у Київ. з. на межі з Половцями (належав, очевидно, чорноклобуцькому ханові); можливо, був на л. бер. Тесмені, нині — с. Чорнявка Черк. р-ну Черк. обл., або с. Чорна Кам’янка (на л. бер. Гірського Тікичу, п. пр. Тікичу, п. пр. Синюхи, л. пр. Бога-Бугу) або інше місце. — 349. Острог. — 349. Двір. — 349.

Ш

Шарукань (Чешуїв), г. у Половецьк. з., хана Шаруканя, на п. бер. Дону (Сіверського Дінця), очевидно, біля п. бер. устя Чугівки; нині — ймовірно, м. Чугуїв (г-ище), р. ц. Харків. обл. — 166, 176. Жителі города. — 166.

Шведи — див. Свеї.

Шексна, р., л. пр. Волги. — 108, 110. Устя її. — 110.

Шелвів борок — див. Київ (Либідська частина).

Шелвове сільце — див. Київ (Либідська частина).

Шеполь, г. у Волин. з. на п. бер. Сірни (л. пр. Стиру); нині — г-ище в уроч. Вал біля с. Шепеля Луцького р-ну Волин. обл. — 151.

Штірська земля, герцогство в Австрії; нині — земля Штірія у пд.-сх. Австрії. — 408, 411.

Шумськ, г. у Київ. з. (Погорина), ц. уд. кн-ства, на п. бер. Куми (п. пр. Велі); нині — смт Шумське (г-ище між селами Бриків та Онишківці), р. ц. Терноп. обл. — 227, 253, 254, 257, 296, 372, 373, 381, 389, 421. Церква Симеона (Стовпника?). — 389. Міст біля города через Велю. — 372. Шумська волость. — 253, 257.

Жителі города. — 296.

Щ

Щар’я, р., л. пр. Німану; нині — Щара. — 410. Болота на Пд. від неї до оз. Зьято. — 410.

Щекарів, г. у Волин. з. на л. бер. Вепра; нині — м. Краснистав, ц. гміни Хелмського воє-ва, Польща. — 377, 434. Села (десять) навколо города. — 434.

Щековиця — див. Київ (Щековицько-Кирилівська частина).

Щекотів, г. у Волин. з. на п. бер. Свині (п. пр. Рати, л. пр. Зх. Бугу); нині — г-ище під лісом Щекотин біля с. Глинського Нестеровського р-ну Львів. обл. — 400.

Щирець, р., л. пр. Дністра; нині — Щирець, Щерек. — 375.

Ю

Юр’єв, г. у Київ. з. на л. бер. Росі біля п. бер. устя Рута Великого; нині — м. Біла Церква (г-ище Замкова гора), р. ц. Київ. обл. — 46, 89, 111, 127, 129, 138, 159, 172, 174, 179, 208, 275, 284, 334, 364, 459. Юр’євці. — 138, 275.

Юр’єв, г. у Чудській з. на п. бер. Емайигі (раніше — Ембах), що впадає в Чудське оз.; нині — м. Тарту (раніше — Юр’єв, Дерпт, г-ище Тарбату на пагорбі Тоомемягі), р. ц. Естонії. — 86, 89.

Юр’єв Польський, г. у Рост.-Сузд. з., ц. уд. кн-ства, на л. бер. Кулакші коло п. бер. устя Гзи; нині — м. Юр’єв-Польський (г-ище), р. ц. Владимирської обл. РРФСР. — 356. Церква Георгія Побідоносця; нині — не зб., розвалена 1230 р. — 346.

Юрховиця — див. Київ (Щековицько-Кирилівська частина).

Я

Яїк, р., впадає в Хвалійське (Каспійське) м.; нині — Урал. — 191.

Ям (земля і народ), фінські племена, що жили на Пн. від Фінської затоки Варязького (Балтійського) м.; нині — ляни (губернії) Усіма, Кюмі, Хяме і Міккелі, Фінляндія. — 1, 6, 92.

Янчине сільце, с. у Переясл. з., що належало Янці Всеволодівні (VII), на л. бер. Броварки (Яненки, л. пр. Стрякова); нині — не існує; раніше — хут. Яненки (Каневського); околиця с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. — 224.

Яришев, г. у Переясл. з., можливо, на л. бер. Голинки (п. пр. Сули); нині, гіпотетично, с. Глинське (г-ище Замок, за 5 — 6 км на пн. Сх. від с. Ярошівки) Роменського р-ну Сум. обл. — 223.

Ярополч, г. у Київ. з. у верх. Ірпіні; нині — с. Яроповичі (г-ище Батерея) Андрушівського р-ну Житом. обл. — 276.

Ярославль, г. у Гал. з. на л. бер. Сяну; нині — м. Ярослав, ц. гміни Пшемисльського воє-ва, Польща. — 252, 388, 402 — 404, 406. Ворота. — 403. Брід (глибокий) коло города через Сян. — 403. Могила навпроти города. — 404. Поле коло города, поблизу Сяну. — 403. Яр (глибокий) коло города. — 403. Ярославлі, городяни. — 402, 403.

Ярославль, г. у Рост.-Сузд. з., ц. уд. кн-ства, на п. бер. Волги біля л. бер. устя Которослі; нині — м. Ярославль (Рублений та Земляний городи на Стрілці), обл. ц. РРФСР. — 108, 221. Ярославська земля. — 221.

Яси (земля і народ), осетини (нащадки сарматського племені аланів-ясів та місцевих кавказьких племен), що жили в Осетії, іст. обл. в ц. Кавказу, обабіч Кавказького хребта; нині — Пд.-Осетинська авт. обл., Грузія, та Пн.-Осетинська АРСР, РРФСР. — 38, 176, 177, 198, 313, 314, 316, 321, 330, 362.

Ясольда, р., л. пр. Прип’яті; нині — Ясельда. — 423.

Ятвяги, Ятвязька земля, погани (земля і народ), литовське плем’я, що жило між сер. правобережжям Нарева і сер. лівобережжям Німану; нині — пн. половина Бялистоцького воє-ва та Сувалкське воє-во, Польща, і пд.-зх. частина Литви. — 49, 92, 169, 362, 370, 384, 385, 392, 402, 406 — 410, 413 — 415, 421, 428, 431. Князі їх (зокрема, сорок). — 402, 407, 415. Ятвязькі болота. — 406, 414, 415. Острови на болотах. — 415. Ятвязькі городи, села. — 406, 415. Село Анкада. — 414. Двори: Буряля, Дора, Комата, Раймочі. — 415. Стекинта, дім. — 413, 415. Ятвязькі твердині. — 362. Дорога у Ятвязькій землі. — 414. Ятвязькі ліси, чагарі. — 407, 413, 415. Засіки в них. — 413.

Яфетова частина, наділ, бібл., землі на Близькому Сході та в Європі, належні Яфетові та його племені; перелік їх — у тексті літопису. — 1, 2, 6. Нечисті люди з його племені. — 143.

Попередня     Головна     Наступна