‹‹   Попередня     Головна     Наступна




ЛІТОПИС РУСЬКИЙ за Іпатським списком



Передмова перекладача. (Леонід Махновець)


Повість минулих літ:

До 852 року

852-912

913-945

946-972

973-987

988-1015

1015-1034

1037-1067

1068-1073

1074-1087

1088-1095

1096-1110


Київський літопис (з 1118 року):

1111-1126

1126-1146

1146-1149

1149-1151

1152-1158

1159-1169

1169-1174

1175-1184

1185-1195


Галицько-Волинський літопис (з 1201 року):

1196-1223

1224-1244

1245-1260

1261-1287

1287-1292

 Володимир Мономах. Поучення.



Великі князі та митрополити київські

Іменний покажчик: А—Л, М—Я.

Географічний покажчик: Київ, А—Л, М—Я.




Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.

ISBN 5-308-00052-2

Книгу цю писали триста років. «Літопис руський» за Іпатським списком (Іпатський літопис) — це велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значущим є кожне слово. Складається воно з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису. Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.

Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересів любителя рідної історії.








Див. також:


Літопис руський за Іпатським списком (ПСРЛ, Т. II)
     ПовЂсть временныхъ лЂтъ
     Кіевскій лЂтописный сводъ
     Галицко-Волынскій лЂтописный сводъ

Галицько-Волинський літопис (переклад Т. Коструби)
Галицько-Волинський літопис одним файлом (переклад Л.Махновця).
Галицько-Волинський літопис (розшифровка за Іпатським списком).
Галицько-Волинський літопис (розшифровка за Острозьким списком).

Повість врем’яних літ. (переклад В.Яременка).
Поучення Володимира Мономаха. (давньоукраїнською).

«Повість временних літ». З енциклопедії «Українська мова».
«Літописи». З енциклопедії «Українська мова».
«Літописи». З Енциклопедії Українознавства.










© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
21.VIII.2001 (останні правки 5.IX.2005)







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Арістотелівське вживання слова «природа» щодо суспільства має подвійне значення. Люди інстинктивно суспільні, тому що вони потребують одне одного. Людська природа проявляється характерніше в розвитку тих сил, котрі притаманні тільки людині. Держава — це те єдине середовище, в якому вони можуть розвиватися; це означає «природно» в державі, яка в дечому протилежна інстинктивній природі. Як жолудю притаманно проростати в дуб, так само й людській природі властиво розвивати свої найвищі сили в державі.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.