[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 6. — С. 179-220.]

Попередня     Головна     Наступна            Варіанти             Коментарі





1859


151. ДО Я. Г. КУХАРЕНКА

17 січня 1859. С.-Петербург


Батьку отамане кошовий

і мій єдиний друже!


Треба б було мені на тебе сердиться, та ні, розсердься ти перше на мене. Розсердься ти на мене за те, що я вторік ще аж у апрілі місяці получив твоє письмо ласкаве од М. М. Лазаревського та не промовив тобі й півслова й досі. Хоч би подякував за ті 10-ть карбованців, що ти во ім’я моє дав якомусь моєму братові Петрові Шевченку. Спасибі тобі, мій друже єдиний! У мене єсть брати Микита й Йосип, а Петра нема. Бог його знає, відкіля він узявся? Та дарма! Нехай собі здоровий буде. А ти здоровий і багатий. Не сердься ж на мене, мій друже єдиний, що я й досі до тебе не написав хоч на клаптику паперу. Якби сказать, що ніколи було, то таке слово смерділо б брехнею, а я не пошлю тобі смердячого слова.

А тепер я захожусь сердиться на тебе, отамане, наш батьку кошовий! Мабуть, ти давно в землях християнських не бував і доброї мови християнської не чував, що зовеш мене закадишним другом. Чи ж чути було коли-небудь меж християнами таке бридке, паскудне слово? Мабуть, ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? Та дарма! Зови, як знаєш, тілько не забувай твого искреннего


Т. Шевченка.


17 января 1859 года.

С.-Петербург.


У нас тут складається «Хата», то чи нема часом у тебе якої доброї деревини на крокву або й сволок. Як є, то присилай її на ім’я П. А. Куліша або в Академію художеств Т. Г. Шевченку. Поцілуй тричі за мене свою стару і своїх діточок.

Не сердься на мене, мій друже єдиний, що я тобі пишу так небагато. Я ще й досі не відпочив після тії проклятої неволі. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два.

Чи ти читав «Оповідання» Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі. /180/






152. ДО М. В. МАКСИМОВИЧ

25 березня 1859. С.-Петербург


25 марта 1859.


Сьогодня був я у Александры Михайловны. Вона мені показувала ваше последнее письмо до неї. Спасибі вам, моє серденько, що ви мене згадуєте і не забуваєте моєї просьби. Спасибі вам ще раз і ще раз. Як Бог поможе мені до мая місяця кончить мої діла з цензурою, то насиплю повну кишеню грошей та й чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. Та вже нехай як буде, так і буде, а я хоч без грошей придибаю-таки до вас сим літом, та як Бог та ви поможете, то, може, й одружуся. Якби-то так сталося, дуже добре було б. Аж страх обісіло вже мені бурлакувати. На сей раз посилаю вам свій портрет, тілько ви його не показуйте моїй молодій, а то злякається. Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Згадуйте інколи искреннего вашого Т. Шевченка.


Передайте моїй будущій молодій княгині оцю невеличку і не весільну пісеньку:


Якби мені черевики,

То пішла б я на музики...

 Горенько моє!

Черевиків немає,

А музика грає, грає,

 Жалю́ завдає!

Ой піду я боса полем,

Пошукаю свою долю:

 Доленько моя!

Глянь на мене, чорнобриву,

Моя доле неправдива,

 Безталанна я!

Дівчаточка на музиках

У червоних черевиках —

 Я світом нужý...

Без розкоші, без любові

Зношу свої чорні брови —

 У наймах зношу!..


От вам і друга невеличка:


Якби мені, мамо, намисто,

То пішла б я завтра на місто;

А на місті, мамо, на місті

Грає, мамо, музика троїста,

 А дівчата з парубками

 Лицяються... Мамо! Мамо!

 Безталанна я!

Ой піду я Богу помолюся,

Та піду я у найми наймуся,

Та куплю я, мамо, черевики,

Та найму я троїсті музики: /181/

 Нехай люди не здивують,

 Як я, мамо, потанцюю...

 Доленько моя!

Не дай мені вік дівувати,

Коси мої плести, заплітати,

Бровенята дома зносити,

В самотині віку дожити.

 А поки я заробляю,

 Чорні брови полиняють.

 Безталанна я!


Поздоровляю вас з святим Великоднем!

Фотограф збрехав, не приніс мені портрета. Нехай до другого разу. А на сей раз скажіте їй, що я лисий і сивоусий, то вона, сердешна, і так злякається.

Як буде ласка написать до мене, то напишіть усе гарненько і дрібненько, та й адресуйте в С.-Петербург, в Академию художеств, такому-то, цебто мені.







153. ДО Н. Б. СУХАНОВОЇ

4 травня 1859. С.-Петербург


4 мая.


И вчера не мог и сегодня не могу насладиться вашим лицезрением, всемилейшая Наталия Борисовна. В субботу вечером, непременно, буду вас лично благодарить за фотографии, которые вы вручите сегодня вручителю сей неуклюжей и притом лаконической записки.


Искренний ваш Т. Шевченко


На звороті:

Высокоблагородной Наталии Борисовне Сухановой.

В Большой Конюшенной. Дом Мятлевой.






154. ДО М. В. МАКСИМОВИЧ

10 травня 1859. С.-Петербург


1859.

10 мая.


Воистину Христос воскресе!

Мій любий, мій єдиний друже! Спасибі вам, моє серденько, за ваше щиреє, ласкавеє письмо. В той самий день, як я получив його, заходився клопотать о паспорті, та й досі ще не знаю, чи дадуть мені його, чи ні. Перше в столицю не пускали, а тепер з ції смердячої столиці не випускають. Доки вони будуть згнущатись надо мною? Я не знаю, що мені робить і що почать. Утікти хіба нищечком до вас та, одружившися, у вас і заховаться. Зда/182/ється, що я так і зроблю. До 15 мая ждатиму паспорта, а там що буде, то нехай те й буде. А поки що буде, посилаю вам свій портрет, тілько, будьте ласкаві, не показуйте портрет дівчатам, а то вони злякаються, подумають, що я гайдамацький батько, та ні одна й заміж не піде за такого паливоду. А тим часом одній найкращій скажіть тихенько, щоб рушника дбала та щоб на своєму огороді гарбузів не сажала. Так що ж, позичить, як на своєму не посадить. О! бодай так[о]ї сусіди одцурались!

Оставайтеся здорові, мій любий, мій єдиний друже! В маї або в іюні побачимось, а поки що де набачите, що гарбузи посажені, то так з коренем і виривайте.


Искренний ваш Т. Шевченко






155. ДО Д. О. ХРУЩОВА

24 травня 1859. С.-Петербург


24 мая.

Во имя Божие подождите меня в Москве до 28 мая. Если не можете, то с получением сего уведомьте.


Искренний ваш

Т. Шевченко






156. ДО М. О. МАРКОВИЧ

25 травня 1859. С.-Петербург


25 мая.


Спасибі тобі, моя доню любая, моя единая, що ти мене хоч у Дрездені згадала. Я ще й досі тут, не пускають додому. Печатать не дають. Не знаю, що й робить. Чи не повіситься часом? Ні, не повішусь, а втечу на Україну, оженюсь і вернуся як умитий в столицю. Коли ви вернетесь до нас? Якби через рік, то дуже добре було б. З Кожанчиковим я бачився позавчора, і він мені нічого не казав про «Ледащицю». Серденько моє! Не посилайте поки що нічого отим книгарям — поки вас лихо не прискрипало. Бо вони не бачать, а носом чують наші злидні. А втім робіть, як самі знаєте. Восени буде у нас свій журнал під редакцією Белозерского і Макарова. Підождіть трошки. А поки що нехай вам Бог помагає на все добре. Тричі цілую вас і вашого Богдася, амінь.


Т. Шевченко


Як матимете час, то пишіть до мене через Камінецького, бо він знатиме, де я повертаюсь.


/183/







157. ДО В. В. ТАРНОВСЬКОГО

Травень 1859. С.-Петербург


Вручителю сего вручите сало.


Т. Шевченко


На звороті:

Благородному Василию Васильевичу

малому

Тернавскому.

В доме Федорова.






158. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

10 липня 1859. Межиріч


10 июля,

с. Межиріч.


Спасибі тобі, за твоє письмо і за письмо М[арии] А[лександровны]. Я це думаю їхать у Гирівку, добре було б, якби і ти туди хоч к половині августа приїхав, а раньше, то ще лучше, лучше б. А поки те буде, пошли мій коротенький лист М[арии] А[лександровне]. Та щоб не даром німці папір возили, то напиши і ти їй на другім чистім боці, вона, я знаю, буде дуже, дуже рада.

Добре було б, якби ти побачився з Кожанчиковим та розпитав би його про ту прокляту цензуру. Як побачиш Костомарова, то поцілуй його за мене, Каменецького тож, а Александру Ивановну аж тричі. Оставайся здоров, нехай тобі Бог помагає на все добре.


Т. Шевченко


Чи граф Ф[едор] П[етрович] в Академії, чи ні?






159. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

13 липня 1859. Межиріч


Я не дождався Парчевського; то й не зробив нічого, тілько купив гербового паперу; а на папері тім пишіть вже ви, що знаєте і що вам Бог на розум пошле. Оставайтеся здорові; нехай вам Бог допомагає на все добре. Щирий брат ваш Т. Шевченко


Іюль 13, 1859.


/184/







160. ДО М. В. І М. О. МАКСИМОВИЧІВ

22 липня 1859. Мошни


Мошны,

22 июля

1859.


Мои единые други! Я опинився аж у Мошнах, а чого я тут опинився, про те скажу вам, як побачимось, а на сей раз вручителю сего вручите мои вещи і гроші, і сорочку, як пошита, і бриль. Може, я ще заїду до вас, як вертатимусь у Петербург, а може й ні, я ще й сам добре не знаю. Оставайтеся здорові! Нехай вам Бог помагає на все добре. На той рік, може, буду вашим сусідом, а поки що не забувайте щирого вашого


Т. Шевченка.


А саквояж ваш я таки трохи попом’яв. Вибачайте!


На звороті:

В Прохоровке

Ее превосходительству

Марье Васильевне

Максимович.

Или Михайлу Александровичу

Максимовичу.






161. ДО М. В. І М. О. МАКСИМОВИЧІВ

26 липня 1859. Мошни


Други мои единые!


По требованию начальства я завтра буду в Києві. Добре б ви зробили, якби й ви рушили в Киев. Помолилися б Богу і за одним заходом зо мною б побачилися, бо на Михайловій горі, не знаю, чи швидко нам доведеться бачитися. А тим часом нехай вам добре сниться.


Не забувайте Т. Шевченка.


1859.

26 июля.

Мошны.


На звороті:

Ее превосходительству

Марии Васильевне

Максимович.

В Прохоровке.


/185/






162. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

20 серпня 1859. Прилуки


20 августа.

Прилуки.


14 августа вирвався я з того святого Києва і простую тепер не оглядаючись до Петербурга. А проїзжаючи Пирятинський повіт, я прочув, що в Кочубеєвих добрах не було добра та й не буде. Отой Ракович, що писав до тебе, посадив у Згурівці свого приятеля, якогось п’яницю і здирцю Браньковича. Тепер він тільки що приймається управлять. Цур йому, тому Кочубеєві! Ладнай з отим жидом, що ти казав мені, лучче буде.

Чи ти зробив що з Вольським? Як ні, то зроби як умієш і як тобі Бог поможе, бо мені і вдень і вночі сниться ота благодать над Дніпром, що ми з тобою оглядали.

Не здивуй, що я так мало пишу тобі. Ніколи. Сьогодня рушаю в Конотоп. Напиши мені в Петербург по тому адресу, що єсть у тебе. А тим часом цілую тебе, сестру і ваших діточок. Оставайся здоров.

Щирий брат твій Т. Шевченко






163. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

10 вересня 1859. С.-Петербург


С.-Петербург. 1859, 10 сентября.


7 сентября вранці приїхав я в Петербург і прочитав твоє письмо у М. М. Л[азаревського]. Пишеш, що тебе не було дома, що ти хлопців возив у Херсон. Добре зробив єси! Та тілько чи притокмив ти їх у те училище торгового мореплаванія? Якщо притокмив, то молися Богу та лягай спати: з хлопців будуть люде... тілько треба спать на одно око.

Пишеш, що бачився з Парчевським; і я з ним бачився в Черкасах. Те саме він і мені говорив, що й тобі; нехай собі робить, як знає. А ти, мій рідний брате, зроби так, як умієш і як тобі Бог допоможе. Продать він землі тієї не волен, а законтрактовать на 25 літ волен, с согласия опеки. Якби ти побачився з Вольським та з ним добре поговорив та умовився. Та вже там роби, як знаєш і умієш, та тілько зроби, бо мені й досі сниться Дніпро і темний ліс попід горою. Контрактуй на своє ім’я. На сей случай я оставив письмо у Вольського і аркуш гербового паперу в 90 коп. На тім тижні у мене будуть гроші, то як треба буде, то я зараз і пошлю тобі. Добре було б, якби Йосип або Микита взялися за постройку: веселіше б гроші платить. Якби ти побачився з ними. Як побачиш Дзендзєловського, Липомана і Грудзинського і його стару матір, то поцілуй їх всіх за мене. /186/

Чи ти получив моє письмо з Прилук?

Пришли мені оту маленьку книжечку і клаптики з нею; хоч перепиши; мені розрішено друковать, то книжечка та тепер мені треба. Посилаю Рузі не всеобщую историю, а Робінзона Крузо: для языка це буде лучче. Історію пришлю на той рік або сам привезу.

Сестру, тебе і всіх діточок ваших тричі цілую. Оставайся здоров. Нехай тобі Бог помагає на все добре. Брат Т. Шевченко






164. ДО В. В. ТАРНОВСЬКОГО

28 вересня 1859. С.-Петербург


Любий мій Василь Васильевич!


Якби не трапилися ви або я до вас не заїхав, то довелося б мені в Москві захряснуть на безгрішші. А тепер, спасибі вам і моїй неледачій долі, тепер я в Петербурге, неначе в своїй господі. Вчора бачився я з вашим батьком і матер’ю і з моєю кумасею. Ви їх ще не швидко побачите дома. Посилаю вам з братом вашим письмо оце і по четыре экземпляра моєї роботи, а один любому невеличкому Горленяткові. Перешліть йому, будьте ласкаві. Та напишіть, щоб воно не забувало обіцянки. Як побачите Іванишева і Селіна, то поцілуйте їх за мене.

Нехай вам Бог помага на все добре.


Щирий ваш

Т. Шевченко


1859.

Сентября 28.






165. ДО І. М. СОШЕНКА

9 жовтня 1859. С.-Петербург


1859.

9 октября.


Посилаю тобі, мій искренний друже, дещо моєї нікчемної роботи. А любій панночці Ганнусі, замість мазурок Шопена, наші пісні. Нехай грає та виспівує, та не радиться з панною Валентиною, вона її доброму не научить.

Напиши мені свій адрес і напиши, як зовуть пана і пані Красковських і як зовуть Чалого і Чалиху. Андрієвському сам занеси рисунок і гарненько поклонись йому од мене.

Не забувай искреннего твого друга Т. Шевченка.


Адрес:

В С. Петербург. В Большой Морской,

в доме графа Уварова. Его высокоблагородию

Михайлу Матвеевичу


/187/






166. ДО М. О. І М. В. МАКСИМОВИЧІВ

9 жовтня 1859. С.-Петербург


1859.

9 октября


Мої любії, мої единые друзі, чи ви ще й досі, на Михайловій горі гуляючи, дивитесь на задніпрянські гори? Благо вам, мої единые друзі! Я вже другий місяць як гнию в петербургскому болоті та тілько сьогодня урвав швидкий час, щоб написать вам хоч тілько те, що я живий і здоровий. До 16 августа я піджидав вас у Києві, а потім як чкурнув, то через тиждень і дома опинився. А тепер сижу собі, работаю та згадую собачого сина черкаського ісправника Табашникова. Та іноді мошнянських панночок. Щоб женихи снилися!

На те літо, як Бог поможе, побачимось, то розкажу вам дрібненько все, що, робили з мене в Києві, а тепер ніколи.

Пишіть до мене, як буде ласка, так: В С. Петербург. В Большой Морской, в доме графа Уварова. Михайлу Матвеевичу Лазаревскому.

Бувайте здорові та веселі, поклоніться низенько од мене старим Деркачам та задніпрянським горам.

Не забувайте щирого вашого друга Т. Шевченка.






167. ДО Н. В. ТАРНОВСЬКОЇ

22 жовтня 1859. С.-Петербург


Кумасю, серце моє!


Увечері я буду у Карташевських. Ще на тім тижні обіцяно. Як матиму час, то прийду обідать, і поговоримо. А поки що прийміть, моє серденько, моя єдиная кумасю! оцей нікчемний рисунок на згадування 8 октября 1859 року.

Оставайтеся здорові.


І кум, і друг, і брат

ваш щирий

Т. Шевченко


22 октября

1859.






168. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

2 листопада 1859. С.-Петербург


1859 г. 2 ноября.


Ще позавчора передано мені твоє і Прісине письмо, а я тілько сьогодні заходився одвітувать. За лежнею, бачиш, ніколи й посидіть. Погане ти пишеш про мою справу. Вольський, я знаю, /188/ добрий і щирий чолов’яга, та чи вдіє він що в цій справі? От що! Я пишу йому, а ти, будь ласкав, перешли або сам, як матимеш час, передай йому моє письмо. Нехай він тобі просто скаже: чи буде що з сього, чи ні? А поки каша, то будем масла добувать. У мене думка ось яка: яка твоя буде на се порада? Поки що буде, купить у Вольського дубів 40 лісу, вирубать, та й нехай собі сохне. А скласти його можна коло Пекарів, на Росі, на жидівській лісній пристані і пильні. Як ти думаєш, чи до ладу воно буде? Якщо до ладу, то хутенько напиши мені, то я зараз і гроші вишлю. Чи так, чи сяк, а де-небудь треба прихилиться. В Петербурзі я не всижу, він мене задушить. Нудьга така, що нехай Бог боронить всякого хрещеного і нехрещеного чоловіка.

Чи Хариту ще не приходив ніхто з нагаєм сватать? Якщо ні, то спитай у неї нишком, чи не дала б вона за мене рушників? Або нехай сестра спитає, се жіноча річ. Оті одуковані та не надрюковані панночки у мене у зубах нав’язли. Нехворощ!.. та й більш нічого!

А тим часом прошу твоєї щирої братньої поради — і перше так було, а тепер аж надто стало тяжко на самоті. Якби не робота, то я давно одурів би; а тим часом і сам не знаю, для кого і для чого роблю. Слава мені не помага, і мені здається, як не заведу свого кишла, то вона мене і вдруге поведе Макарові телята пасти...

Харитина мені дуже, дуже подобалась. Порадься з своєю жінкою, а з моєю сестрою, та й мені раду дайте. А поки що, нехай вам Бог помагає на все добре.

Щирий твій друг і брат Т. Шевченко


Напиши Прісі, що як буде добре вчиться та не пустовать, то я ще кращий пришлю їй подарунок.

Нащот отієї книжечки ти сказав правду, і спасибі тобі!

Ще ось що: може, Харита скаже, що вона вбога сирота, наймичка, а я багатий та гордий, то ти скажи їй, що в мене багато дечого нема, а часом і чистої сорочки; а гордості та пихи я ще в моєї матері позичив, у мужички, у безталанної кріпачки.

Чи так, чи сяк, а я повинен ожениться, а то проклята нудьга зжене мене з світа. Ярина-сестра обіцяла найти мені дівчину в Керелівці; та яку ще вона найде? А Харита сама найшлась. Навчи ж її і врозуми, що вона безталанною зо мною не буде.

Максимович у Прохорівці уступає мені таке саме добро, як і у Парчевського, тілько що не коло Дніпра, от моє лихо! Видно Дніпро, та здалека, а мені його треба коло порога. Ні вже! нехай Вольський хоч чорта перескочить, а мені дружбу докаже. А нащот дубового лісу, як ти лучче придумаєш, так і зроби. Низенько кланяюся сестрі і цілую тричі Йосипка.


/189/






169. ДО В. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

11 листопада 1859. С.-Петербург


Шлю вам дві «Блудниці», обидві недороблені, у гості до вас не поїду, не можна, ніколи байдикувать, треба трохи полежать. Ви казали, що в вас єсть якась зелена рясна рослина на шталт хмелю чи винограду. Вручіть її вручителю «Блудниць», а я, не блудний, скажу вам спасибі.


P. S. А хміль таки хмелем.


На звороті:

Превысокоблагородному

Василию Матвеевичу

Лазаревскому.






170. ДО П. Ф. СИМИРЕНКА

26 листопада 1859. С.-Петербург


С.-Петербург.

26 ноября

1859.


Милостивый государь

Платон Федорович.


Сегодня получил я мои сочинения из цензурного комитета, сильно пострадавшие от долговременной пытки. Пострадавшие так, что издатель соглашается их напечатать на условии, на которое я не могу и не должен согласиться. Ваше благородное предложение приму я теперь как благодеяние с глубочайшей благодарностию. Издание будет стоить 1100 рублей. Если вы согласитесь получить ваши деньги экземплярами книги, для меня это будет легче. Если же деньгами, то я не обещаюсь вам уплатить ближе году с десятым процентом. Делайте как вам Бог на мысль положит. Книга выйдет из типографии к Новому году.

Я слышал, что здоровье Кондрата Михайловича после его путешествия значительно восстановилось. Дай Бог. Свидетельствую ему мое глубочайшее уважение. Поклонитеся от меня Федору Степановичу, Настасии Михайловне и трижды Татьяне Ивановне. У вас теперь в самом разгаре сахарное дело, и если не будете иметь время написать мне, то поручите это дело Алексею Ивановичу. Примите мое глубокое почтение.


Ваш покорный слуга

Т. Шевченко


Мой адрес.

С.-Петербург, в Большой Морской

улице, дом графа Уварова. Его высокоблагородию

Михайлу Матвеевичу

Лазаревскому


/190/







171. ДО О. І. ХРОПАЛЯ

26 листопада 1859. С.-Петербург


Щиро шануємий и многоуважаемый Алексій Іванович!


Мені оце прийшлось до скруту: сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталаннії думи та так, проклята, одчистила, що я ледве пізнав свої діточки, а издатель, кацапська душа, половини не дає того, що я прошу і що мені притьмом треба. З таким моїм лихом я оце до вас з Платоном Федоровичем: вишліть мені, будьте ласкаві, 1100 карбованців, і я вам з великою дякою пришлю к Новому року екземплярів книги на такую сумму або через рік гроші з невеликим процентом. Зробіть як знаєте і як вам Бог на розум положе. Поклоніться од мене тричі Кондрату Михайловичу, Федору Степановичу і всім, і всім! Титарівну ж тричі поцілуйте за мене, нехай воно здорове росте та щасливе буде! Оставайтесь здорові! Нехай вам Бог помагає на все добре! Не забувайте искреннего вашого Т. Шевченка.


P. S. Як побачите Т[абачнико]ва, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить. Другим разом я вам напишу, що він хотів зо мною зробить.






172. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

7 грудня 1859. С.-Петербург


7 декабря.


Не було в куми і запаски, аж глядь — кума у плахті похожає. То так оце і з твоїми письмами сталося: вчора одно, а сьогодні друге. Спасибі тобі, мій рідний брате! мій друже єдиний! за твою турбацію. Вольський мені пише — тепер зробить нічого не можна. Пек йому, тому шепотинникові Парчевському, може, той клапоть од нас не втече. А поки що торгуйся якмога з Понятовським через того старого економа. У Києві у мене нема нікого такого, щоб хто добре знав Понятовського; пошукаю, чи не найду тут. Багатих усюди знають. Ще ось що: напиши мені, чи багато там землі у тій Забарі? Яка вона? Чи можна буде садочок розвести? Та ще щоб справді сердитий Дніпро не пошкодив? Розпитайся гарненько. До Чижова я завтра сам напишу або попрошу його великого приятеля Галагана: йому він щиріше скаже, як мені.

Тепер о Хариті. Твоя порада добра. Спасибі тобі. Та тілько забув ось що, а ти це добре знаєш: я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров’ю? Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті? З нудьги пропаде та й мені укоротить недовгого віку. Так-то, брате мій! друже мій єдиний! /191/

Харита мені подобалася, хоч я її й назирки бачив. Нехай ще сестра Ярина подивиться на неї, та що вона скаже, то так воно й буде. Мати всюди неоднакова мати. Коли розумна та щира, то й діти вийдуть в люде, хоч попідтинню; а хоч і одукована, та без розуму, без серця, то й діти виростуть, як те ледащо в шинку.

У тебе, здається, годується кабан в сажі. Я бачив, як Харита йому їсти носила, і ти, певно, заколеш його к святкам, то пришли мені по почті 20 фунтів ковбас. Бо я лучче тричі в німця пострижусь і всю Пилиповку буду м’ясо їсти, як матиму німецькими ковбасами розговляться. Та щоб ковбаси були такі самі, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка, під яблунею сидячи. Нагадай лиш добре. Та якби до ковбас та ще й сала додать, то воно б дуже добре було! На се добре діло посилаю тобі 10 карбованців; решт оддай сестрі Ярині.

К новому року вийдуть печатні мої сочинения (не всі). Я через тебе пошлю чотири книжки Алексію Івановичу Хропалю, то тоді він тобі й скаже, як і що робить, а до того я й йому напишу.

Ще ось що: спасибі тобі, що ти зовеш на пораду і на розглядини сестру Ярину. Що ж вона побачить? Те, що й я бачив: Хариту та й більш нічого! А якби твоя жінка, а моя сестра, сказала слово, то це б було до ладу. Попроси її — нехай скаже, нехай порадиться.

А поки що буде, нехай Бог шле добре здоров’я і жінці, і діткам твоїм. Оставайся здоровий, та швидше пиши до мене, до твого іскреннього друга і брата Т. Шевченка.

О людській волі я розпитував; але ніхто нічого не знає, коли, як і що з того буде.

А дубового і ясинового дерева треба купить і вирубать, нехай собі лежить та сохне, поки що буде.






173. ДО В. В. ТАРНОВСЬКОГО (СТАРШОГО)

Жовтень грудень 1859. С.-Петербург


Прочитайте і завтра вранці пришліть.


/192/










1860


174. ДО П. Ф. СИМИРЕНКА

3 січня 1860. С.-Петербург


С.-Петербург.

3 генваря 1860.


С Новым годом поздравляю вас и весь завод ваш с механическими мастерскими, с паровым млином, с садом и со всем добром, сущим коло вас. А в особенности поздравляю с Новым годом Кондрата Михайловича, Федора Степановича и Настасью Михайловну. Нехай їм Бог шле довгий вік і добре здоров’я.

Спасибі вам за ваше письмо, двічі спасибі вам за 1100 карбованців. Я получив їх од г. Гротина 31 декабря уже минувшего года. Искренно благодарю вас. 15 або 20 генваря випуститься книга из типографии і в той же день пошлются экземпляры Савве Дмитриевичу Пурлевскому, а нецензурный экземпляр вам доставит брат Варфоломей. Ще ось що! Хто подає, то у того і просять. Примкніть во ім’я Божіє мого брата коло свого завода, хоч коло буряків; а він це діло дуже добре тямить. Йому так обрид отой нікчемний світлійший з своєю німотою, що він помандрував би на край світа, якби було можна і жінку з дітками у торбу покласти. Во ім’я Божіє привітайте його коло себе! Чоловік він не дуже дурний і не дуже розумний, а дуже, дуже щирий. У вас в заводі єсть школа, а в його малі діти, то воно дуже до ладу б було. Во имя святого просвіщенія привітайте його.

Свидетельствую глубочайшее почтение Татьяні Івановні і трижды цілую ваших діточок.


Искренний ваш

Т. Шевченко


(Трижды кланяюсь Алексею Ивановичу).






175. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

12 січня 1860. С.-Петербург


С.-Петербург. 12 генваря 1860 г.


Насилу я дождався твого письма; я вже думав, що ти, крий Боже! занедужав або принаймні на Бессарабію помандрував. За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз /193/ скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо. Коли б тілько нам отой хутір придбать та поєднать Хариту. Дуже, дуже я зрадів, що вона вподобалась Ярині. Чи Ярина ще й досі у тебе гостює? Як ще й досі, то нехай би вона нишком, посвоєму спитала Хариту, а ти б мені написав те слово, або сам спитай, що вона скаже?

Вольський мені пише, що Пекарі будуть Змі[єв]ського. Мені самому здається, що він моторненький панок; я з ним бачився в Черкасах. Нехай і буде добра надія, а з Понятовським тепер треба зробить; його вже прошено. Мені самому здається, що лучче взять на посесію, а тим часом роби, як тебе Бог навчить; якщо треба буде грошей, то пиши. На тім тижні вийде моя книга, то будуть і гроші. А дубового лісу все-таки треба купить заздалегідь, нехай собі сохне. Писав я позавчора про тебе до Семиренка; не знаю, що він тобі скаже. Як получиш мого «Кобзаря», то одвезеш їм усім по книжці, то може вони й поласкавішають.

Другим разом напишу тобі більше, а тепер бувай здоров. Поцілуй за мене сестру Ярину, Катерину, свою жінку і своїх діточок. Оставайся здоровий. Не забувай искреннего твого друга і брата Т. Шевченка.






176. ДО А. О. КОЗАЧКОВСЬКОГО

24 січня 1860. С.-Петербург


Андрей Осипович!


Будьте ласкаві, перешліть три екземпляра в Прохоровку на имя Максимовича Михайла Александр[овича], а один екземпляр передай[те] Тарасевичу. А за це я вам подякую так, як за оті к[арасі та?] лящі Дніпрові.


Щирий ваш Т. Шевченко


24 генваря

1860.






177. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

24 січня 1860. С.-Петербург


Одвези сам книжки в Городище і оддай своїми руками; в Керелівку перешли, а п’ять книжок роздай кому сам знаєш. Та пиши мені, бо я вже аж утомився, ждучи твого листу.


/194/







178. ДО П. Ф. СИМИРЕНКА

1 лютого 1860. С.-Петербург


1860.

1 февраля.


Платон Федорович!


Сегодня просьба моя к вам такого содержания. Редактор журнала «Народное чтение», желая поместить в своем журнале краткую биографию Кондрата Михайловича и Федора Степановича, обратился ко мне как к лично их знающему. Я ничего не знаю. Да если бы и знал, то без їх волі нічого б не сказав. Спитайте ж ви їх, і як буде на се їх воля, то коротесенько напишіть мені одні тілько факти і пришліть брошуру о вашем заводе. На сей раз годі, ніколи, вибачайте. Кланяюся Татьяні Івановні і цілую ваших діточок.


Т. Шевченко


Чи получили ви «Кобзаря»? Недодрюкований екземпляр, може, я вам сам привезу.


На звороті:

Благородному Платону Федоровичу Семеренку.






179. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

1 лютого 1860. С.-Петербург


1860. Февраля 1.


Ти мені дуже нашвидку писав, а я тобі оце навзаводи пишу: ніколи. Ось що: чи получив ти моє письмо і «Кобзаря»? Чи був ти у Городищі і чи бачився з П. Ф. Семеренком? Якщо бачився, то напиши мені, що він тобі сказав? Та ще ось що: напиши мені гарненько, що то за пан Трощинський. Де той Кагарлик? І що то за ґрунт, що він нам пропонує? Що він коштує? Я се літо до тебе не приїду: ніколи. Роби, як сам знаєш; о грошах не турбуйся. «Кобзар» добрий чинш платить, спасибі йому. Та напиши мені хоч півслова о Хариті; вона мені спать не дає. Оставайся здоров. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Твій Т. Шевченко

Як матимеш час, то сам одвези письмо П[латону] Ф[едоровичу]; а ні, то одішли.







180. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

Середина лютого 1860. С.-Петербург


Прочитай оце письмо та, поміркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одішли, або під лаву кинь. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком? /195/

Та напиши, чи той ґрунт у Трощинського над самим Дніпром? Бо як не над Дніпром, то мені його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала. Тричі спасибі тобі за Васю. Як побачиш брата Йосипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується мені хату ставить.

А об волі ще й досі не чуть нічого доброго.

Напиши мені, чи є в Харити батько або мати? Чи крепачка вона, чи вільна? Коли крепачка, то чия? і яка плата за її волю?






181. ДО Д. С. КАМЕНЕЦЬКОГО

6 лютого 1860. С.-Петербург


Данило Семенович.


Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».


Т. Шевченко


6 февраля

1860.






182. ДО М. Я. МАКАРОВА

7 лютого 1860. С.-Петербург


Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде дома завтра ввечері Варвара Яковлевна. Якщо буде, то і я до неї прибуду з І. С. Тургенєвим. І ви прибувайте, як матимете час. Оставайтеся здорові та не забудьте завтра вранці оповістить мене, искреннего вашого


Т. Шевченка.


7 февраля.


На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.






183. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

18 лютого 1860. С.-Петербург


18 лютого.


Напиши мені швиденько адрес жаботинського і керелівського пана — як його зовуть? І що воно таке? Та напиши, як зовуть синів брата Микити, брата Йосипа і сестри Ярини. Жінки і дівчата уже не панщинні, а про чоловіків, парубків і хлопців ще нічого не чуть, і за ґрунти теж. /196/

Та напиши мені гарненько, як і що ти зробив з Трощинським. Якщо добре зроблено о ґрунті, то дбай дубовий, берестовий, ясеновий, кленовий і липовий ліс і пиши о грошах.

Чи бачився ти з Семеренком і що він тобі сказав? Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тілько й треба, щоб робоча була дубова та круглий ґанок скляний на Дніпро.

Спитай у Харити, що вона скаже, щоб я знав, що мені думать і що робить?

На се літо я не приїду до вас, роби, як сам здоров знаєш, а я тобі скажу спасибі.

Чи получив ти «Кобзаря» і письмо Трощинському? У Кр[иловської?] був; вона нездужа, і я її не бачив, а Маню за тебе тричі поцілував і один фунт добрих конфет оддав.

Ще раз прошу тебе: спитай у Харити, що вона скаже, і напиши мені швиденько.

«Русская газета» прекращена. Послав я тобі «Современник» і «Народное чтение», — чи получив? Послав я тобі не надписаних п’ять книжок «Кобзаря». Може, тобі ще треба буде, то напиши, бо, може, його швидко й не стане: пани дуже кривляться на сліпого старця...

Ще раз благаю тебе, напиши, що скаже Харита. Оставайся здоров! Цілую тричі твою жінку і твого Йосипка, Ганнусю, Прісю, Андрія, Каленика і тебе, мій щирий брате і друже!

Ти б добре зробив, якби мені прислав ковбас, а то я захляв без цього добра.






184. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

23 березня 1860. С.-Петербург


23 марта.


Чого се ти замовк, мов тобі заціпило? Чи не завадила тобі ота казань, що ти для мене так мудро скомпонував? Спасибі тобі, брате мій рідний, друже мій єдиний! Брехня цьому! Я тілько не фарисей, не идолопоклонник такий, як оті християни — сіпаки і брехуни. Собака погавка, а вітер рознесе.

В послідньому письмі просив я тебе, щоб ти мені швиденько [написав] о Микиті, Йосипі і Ярині і об їх дітях і ґрунтах. Робота моя об їх волі аж шкварчить, а ти анітелень!

Чи ти вмер, чи тілько ще занедужав? Чи, може, крий Боже, запишався? Пиши ж мені все, та пиши гарненько.

А надто о Хариті: чи ти казав їй про мене і що вона тобі сказала? Будь ласкав, поверни цим ділом на мою руку, а то не втерплю — одружусь з такою шерепою, що і тобі сором буде.

Ще ось що: як будуть питать брата Йосипа, на чиїм він ґрунті живе, то нехай скаже — на своїм. За ґрунти положена якась пла/197/та, то сестрі Катерині доведеться потім платить, а тепер Йосипові без плати оддадуть. А тим часом не знаю, як ще воно зробиться.

Чи ти зробив що з Понятовським або з Трощинським? Якщо ні, то чи не зробиш чого з Змієвським? От би добре було! А дубового, кленового, липового й ясенового — певне, не придбав?

Що тобі Бог послав, чи дочку, чи сина? Зови мене в куми.

Чи получаєш ти книжки, що я тобі посилаю?

Яке здоров’я твоєї жінки, а моєї сестри?

Чи приїдуть твої хлопці і дівчата на святки додому? Для Прісі єсть у мене гостинець, та нехай перше прочитає добре Робінзона Крузо.

Чи Вася вже вчиться письму?

Бувай здоровий з жінкою і з діточками. Пиши до мене швидче, бо я трохи не одурів, ждучи твого письма о братах і о Хариті.






185. ДО Я. Г. КУХАРЕНКА

25 березня 1860. С.-Петербург


1860 року,

25 марта.


Батьку отамане кошовий!


Посилаю тобі к Великодню замість писанки «Хату». І не журнал, а тільки альманах, попередник нашого будущого журнала «Основа». Начнеться він з того року. Збирай, батьку, чорноморську запорозьку старовину та присилай на моє ім’я, а я передаватиму в редакцію. Треба б тобі багато дечого написать, та ніколи, нехай другим часом. Цілую твою жінку і твоїх діточок, а тебе аж тричі. Згадуй інколи щирого твого


Т. Шевченка.






186. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

28 березня 1860. С.-Петербург


28 марта.


23 марта я писав тобі трохи не лаючи, а 26 марта получив твоє і пана Трощинського письмо. Добре ти зробиш, як поєднаєш мене з паном Трощинським, але спершу поєднай мене з Харитою, а потім проси Трощинського, щоб він розклав плату на три часті по 500 карб[ованців]; до нового 1861 року я виплачу всі 1500 карб[ованців]. Якщо він здасться на се, то зараз же пиши мені, бери гроші, приймай добро і хазяйнуй. Ґрунт законтрактуй на 25 літ на своє ім’я або на моє, як знаєш.

Добре б ти зробив, якби поїхав у Керелівку та сказав би Микиті, Йосипові і Ярині, щоб вони не квапилися на волю без поля і без ґрунту. Нехай лучче підождуть. /198/

Трощинському сьогодні не пишу, ніколи. Поки що торгуйся з ним сам, як тобі Бог поможе. А дуже, дуже добре б було нам укупі вік докоротать над староденним Дніпром. Посилаю тобі 10 книжок «Кобзаря», продай їх, як можна буде, і гроші оддай сестрі Ярині. Жду твого обіцяного письма од 15 марта, а тим часом цілую тебе, твою жінку і твоїх діточок.






187. ДО М. Я. МАКАРОВА

12 квітня 1860. С.-Петербург


І вчора і позавчора не найшов я вас дома. Де це ви гайнуєте, нехай вам Бог допомага. Попросіть у Петра Аркадьевича до осени мой рисунок «Русалки». Я хочу дещо поправить и выгравировать к выставке. Ежели можно, то подателю сего и вручите рисунок та скажіть, коли ви буваєте дома. Бо мені дуже треба побачиться з вами.


Щирий ваш Т. Шевченко


12 апреля.


Як сьогодня не можна, то пришліть завтра раненько рисунок.


На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.






188. ДО М. Я. МАКАРОВА

Середина квітня 1860. С.-Петербург


Посылаю вам экземпляр «Кобзаря», на всякий случай без надписи. Передайте его А[лександру] И[вановичу] с моим благоговейным поклоном.

Во имя Божее найдіть та пришліть мені оті прокляті «Русалки», а то вони, чортові дочки, мені спать не дають. Чи будете ви сьогодня в четвертому часу дома?


Т. Шевченко






189. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

22 квітня 1860. С.-Петербург


22 березня

1860.


Сьогодня я получив твої письма. Сьогодня у мене велике свято. Сього дня, 22 березня 1838 року, я глянув із неволі на світ Божий. Сьогодня ж ота придуркувата Харита зробила з мого /199/ великого свята такий дрібний будень, що я трохи, трохи не записався в ченці. Та дарма! Нехай собі погуляє до тієї весни (мені ні восени, ні навіть зимою до тебе приїхать не можна). А тим часом ти врозумляй її потроху, і жінку свою попроси, і сестер Катерину і Ярину. Скажи їй, що ми з тобою такі самі пани, як вона панна. Викупувать її на волю не треба, вона вже вольна, і всі жінки і дівчата в нашім краї уже не панщинні. Це я добре знаю.

Якщо ти добре поєднаєшся з Трощинським (і як Бог тобі поможе поєднать мене з Харитою), то купуй отой дом у Ржищеві та придбай мені лісу дубового на надвірню комору. То моя буде робоча. Дуже б, дуже добре було, якби нам укупі довелося вік свій докоротать.

Пану Флярковському нехай Микита скаже, щоб він тричі чмокнувся з своїм рідним батьком, з чортом. По 85 карб. нехай бере тепер чистими грішми з ґрунтами і полем, а потім (восени) возьме дулю.

Посліднього мого письма ти, мабуть, ще не получив. Я там писав, що і як робить з Трощинським. Як получиш, то напиши мені, що ти думаєш і що можна зробить. Послав я тобі 10 «Кобзарів» і дуже, дуже розумну книжечку для Прісі. Напиши, як получиш.

Каменецький мені сказав, що Григорович од потилиці до п’ят паскуда, та й білш нічого не сказав.

М[ихайло] М[атвійович] перемінив квартиру. Адресуй йому так: С. П[етер]бург. На Васильевском острові, в 5 линии, дом Воронина, против Академии художеств.

Чи не побачишся ти сам коли-небудь з батьком і з матер’ю Харити, порадься з ними та розтовчи ти їм, що я і ти не пани, а такі ж самі прості люде, що панам і в лакеї не годимось. Нехай вони, дурні, урозуміють сеє слово.

Чи получив ти сьогорічну другу книжку «Народного чтения»? Там єсть моє письмо до редактора. Воно вже перетлумачене і надрюковане в польських газетах. Прислухуйся, що пани і полупанки на се письмо казатимуть.

Може, літом заїде до тебе Куліш, то привітай його гарненько.

Поцілуй Васю за мене і скажи їй, що як буде добре учиться, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а якже ні, то привезу березової каші, а вона тут, скажи, дуже добре росте.

Сьогодня ж з почти принесли мені і твої ковбаси, та ота придуркувата Харита таке мені зробила свято, що я на їх тілько поглянув.

Напиши мені швидче, що і як ти сподієш з Трощинським?

Нехай Микита спитає, що той поганець Флярковський положить за десятину поля і за ґрунт. /200/

А я вже Хариті і намисто, і дукач, і хрест купив. Дурень думкою багатіє, як то кажуть. А ти все-таки з очей її не спускай, може, ще що-небудь і буде.


Брат і щирий твій друг

Т. Шевченко


Не спускай з очей і пана Змієвського.






190. ДО Є. П. КОВАЛЕВСЬКОГО

23 квітня 1860. С.-Петербург


Чтимый и глубокоуважаемый

Егор Петрович!


Во имя всех святых и в особенности во имя великомученика Георгия, извините мне, что я не самолично поздравляю вас с днем вашего ангела. (Легче верблюду в игольное ухо пройти, нежели доброму художнику среди бела дня оставить свою рабочую).

По обычаю предков наших, воместо злата-серебра нетленного, посылаю вам тленное последнее дело рук моих и пребываю сердечно любящий вас


Т. Шевченко


23 апреля

1860.






191. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

15 травня 1860. Санкт-Петербург


15 мая.


Чи ти мої письма не читаєш, чи прочитавши, занехаєш? Я вже тобі тричі, і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся із Петербурга, що не прибуду додому чи до тебе. А ти мені щораз товкмачиш, що я тебе жду, що чи будеш ти, чи ні. Знай же тепер, що я се літо і зиму не буду на Україні; а на ту весну, як Бог поможе, прибуду, а ти до того часу дбай о клапті землі, чи по сім, чи по тім боці, тілько щоб над самісеньким Дніпром. Та дбай так, щоб нам укупі оселиться. Занехай Ржищев, цур йому, тому домові, повітці, вітрякові й отим трьом грушам. Якщо тобі дуже уподобався пан Трощинський, то бери в його службу; я чув, що він пан і заможний, і не лукавий. А там, як матимеш час, то подивися сам на ті Рудяки, бо Григорович і збрехать уміє. Якщо тобі подобаються оті Рудяки, то возьми в посесію 20 десятин на 25 літ, гарненько поторговавшись з Трощинським, та захожуйся будоваться. Се літо ніколи, а на те хіба. Та ще ось що: як зробиться отак, як я оце пишу, то дбай о дубовім лісі на надвірню комору (на робочу), і якщо та придуркувата Харита не сха/201/менулась, то проси сестру Катерину і сестру Ярину, чи не накинуть вони оком у Керелівці яку огрядну та чепурну дівчину, хоч і вдовицю, аби чесного роду, та щоб не стара і доладна була. Без жінки і над самісеньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий.

Що робиться в Межирічі? Чи не бачився з Змієвським? Отой ґрунт, що ми з тобою оглядали, у печінках сидить. Одішли оцей екземпляр объявления об «Основі» П. Ф. Семеренку. Я йому після «Кобзаря» уже двічі писав, а він мені анітелень! Нехай собі сердиться, коли в його така сердита натура. На сім тижні я або Білозерський пошле Трощинському такий же екземпляр объявления.

Оставайся здоровий. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Друг і брат твій


Т. Шевченко


Шкода, що твої хлопці написали до мене чортзна по-якому; вони хоч би у Прісі училися писать по-людському.

В половині іюня, а може, й ранше, заїде до тебе офіцер Новицький. Привітай його гарненько і найми або своїх позич йому коней до Жаботина. Йому поручено самолично торговаться з Фліорковським, а в Городище на завод сам його повези.






192. ДО Ф. Л. ТКАЧЕНКА

30 травня 1860. С.-Петербург


1860, 30 мая.

С.-Петербург.


А знаєш що, Федоте? Я чув, що ти вже на другій оженився. Накинь оком полтавку, кирпу чорнобривку, то на ту весну будеш у мене старшим боярином. Скажи мені, чи буде що з цього, чи ні. Якщо буде, то я на ту весну прибу[ду] в Полтаву і щиро поцілую тебе.


Дуже давній твій друг-товариш

Тарас Шевченко


Багатої мені не треба, аби була кирпатенька та чорнобрива. А мене ще лихо не взяло. Нехай тобі оцей добрий чоловік скаже.


Адрес: В Академию художеств

Т[арасу] Гр[игорьевичу] Ш[евченку].


На звороті:

Федоту Леонтьевичу

Ткаченку.


/202/







193. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

20 червня 1860. С.-Петербург


Вручи Федорові 25 карбова[нців].


Т. Шевченко


20 июня.






194. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

29 червня 1860. С.-Петербург


29 іюня 1860.


Сьогодня в Корсуні премерзенне свято, а в моїй тихій хаті і такого, благодарить Бога, нема. Добре б ти зробив, якби догадався та привітав од мене оту шляхту, мною знаємую лично; а вона сьогодня вся повинна бути у Корсуні. Сьогодня, певно, буде там і Наталка Шулячівна, то ти, яко чоловік не без розуму, поклонися їй од мене, а більше анітелень. Коли так зробив, то зробив добре. Я її добре не розгледів, здається, трошки педантка і не дуже чепурна; а нечепурна жінка і циганові не дружина. На ту весну, Бог поможе, приїду подивлюся та пораджуся з сестрою і з тобою, а поки що, коли трапляється їй хороший, неледачий чоловік, то нехай їй Бог помагає. Шкода, що ота Харита зледащіла, а мені б луччої жінки і на край світа шукать не треба.

Чи був ти у Рудяках? Що ти там бачив і чи зробив що з тим паном Трощинським? Напиши мені швиденько.

Ще ось що: на тім тижні президент общества літературного получив письмо од Фліорковського. Він пише, що братів і сестру Ярину з дітьми випускає на волю без ґрунтів і без землі безплатно: але вони не беруть такої поганої волі — і добре роблять.

Як ще не був, то незабаром буде у тебе Новицький. Добре б ти зробив, якби вкрав у Лопухіна день або й другий та поїхав з Новицьким у Жаботин, та вдвох би сказали отому дурневі, щоб він не боявся керелівчан, а положив би яку хоче плату за ґрунти і за землю (не менше чотирьох десятин на душу) і щоб зараз же написав тому ж президенту Є. П. Ковалевському.

Поцілуй за мене свою жінку, Йосипка, дівчат і хлопців, коли вони дома. Керелівчанам скажи, щоб вони на ту погану безземельну волю не дуже квапились.

Чи бачився ти з Кулішем, і що зроблено з хатиною і садочком над Россю, і де те добро: чи в самому Корсуні, чи недалеко його? Напиши мені. Подякуй ще раз отого пана за сукно на свитку; а свитка, як пошита, то нехай у тебе жде мене, твого брата і друга Т. Шевченка.


/203/






195. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

1 липня 1860. С.-Петербург


1 июля.


Позавчора я послав тобі письмо, а сьогодні получив твоє. На чорта ти його адресував біс батька зна кому? Я вже його получив розпечатане.

Коли ти кажеш, що коло Канева добре буде, то бери десять десятин землі з умовою розплатить гроші в продолжение года в три срока і зараз же напиши мені, чи багато треба грошей для почину.

Обудоваться так, як кажеш, добре буде. Бувай здоровий, нехай тобі Бог помага на все добре!






196. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

28 липня 1860. С.-Петербург


Вручи Федорові 25 карбова[нців].


Т. Шевченко


28 июля.






197. ДО В. Е. ФЛІОРКОВСЬКОГО

28 липня 1860. С.-Петербург


Милостивый государь Валерий Эразмович!


Г. Председатель Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым и его товарищи, подписывая и адресуя на ваше имя письмо, которым просят вас освободить моих братьев и сестру от крепостного состояния, предполагали, что письмо это, как дело домашнее, не будет оглашено во всеуслышание. Но когда оно огласилось печатно, то я, как сочлен этого благородного Общества и как родной брат Никиты, Осипа и Ирины (ваших крепостных крестьян), в судьбе которых Общество это приняло такое живое великодушное участие, считаю святым долгом благодарить Председателя и его товарищей, благодарить во всеуслышание за их братски-человеческое внимание к судьбе людей, близких моему сердцу.

О письме моем редактору журнала «Народное чтение» и о наших народностях я вашего мнения не оспариваю; ваше мнение, как и мое, может быть верно и неверно, это дело (если оно в самом деле дело) — дело критики, досужей полемики и бесплодного словопрения. А теперь примите мою глубокую благодарность за то, что вы освободили моих братьев и сестру с их семействами от банкового долга и предложили безвозмездную свободу, от которой они, не знаю почему, отказались. Еще раз /204/ сердечно вас благодарю за ваше великодушное предложение и сердечнейше прошу вас, назначьте последнюю цену за десятину пахотной и усадебной земли вашей и сообщите о вашей воле Председателю нашего Общества письменно или печатно; а за то, что вы уже сделали для моих братьев и сестры, примите еще раз мою искреннюю благодарность.

Письмо это я намерен напечатать в одной из здешних газет. Но если вы найдете его почему-то неудобопечатным, то известите меня.

В ожидании вашего благосклонного ответа остаюсь и проч.


Тарас Шевченко


С.-Петербург

28 июля 1860.






198. ДО НЕВІДОМОЇ

28 липня 1860. С.-Петербург


1860 года,

28 июля.

С.-Петербург.


Я как незванный, непрошенный гость постучался в ваши двери. А постучавши раз, другой, невольно стукнешь и в третий и, разумеется, в последний, если двери не растворились. Я ваш нежданный и не случайный гость. Я навязавшийся вам друг, брат и, наконец, отец — и, разумеется, советник.






199. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

29 липня 1860. С.-Петербург


29 июля.


Посилаю тобі 1000 карбованців грошей. Якщо можна буде розділить плату за ґрунт на три срока — розділи, а як же ні — заплати разом за 10 десятин землі, а купчую кріпость зроби на своє ім’я. Про хату напишу тобі, як діждусь твого письма.


Друг і брат Ш.


Нехай мені Пріся напише, що вона прочитала в тих книжках, що я їй послав. Скажи Васі, що як буде вчиться, то я їй на ту весну намистечко привезу.

Йосип п’яний і дурний — вибач йому. А сестрам, як побачиш, од мене поклонися. У сестри Ярини спитай (як побачиш), чи оженила вона свого сердешного сина, чи ні.

На хату купи тілько соснового дерева, на двері і одвірки дубового або ясенового. Хата щоб була 10 аршин вперек і 20 вздовж. /205/

Як найдеш сухого береста, то бери: здасться на що-небудь — хоч на лави.

Чом мені Пріся і Ганнуся нічого не напишуть? Вася — та ще, думаю, і читать не вміє?






200. ДО М. Я. МАКАРОВА

30 липня 1860. С.-Петербург


30 июля.

1860 року.


Бог в лиці Надежды и Александры Михайловны помагає мені одружиться з вашою дочкою і сестрою Ликерею, помагайте ж і ви вкупі з Варварою Яковлевною. Бо вона (Ликеря) 28 июля при купних наших друзьях сказала мені, що без братнього і батьківського вашого святого слова вона не дасть мені свого такого ж слова (розумна і щира душа). Вертайтеся ж швидче до нас та поблагословіть і одружіть Ликерю з Тарасом, з вашим искреннейшим другом. А поки що буде, напишіть їй і мені вашу і думу і пораду.


Искренний ваш Т. Шевченко


P. S. Як побачите Марью Александровну, то поцілуйте її гарненько за мене.






201. ДО О. О. ОБОЛОНСЬКОГО

Липень 1860. С.-Петербург


М[илостивый] г[осударь] Александр Демьянович!


Стихотворения, которые вам нравятся, выпишите из прилагаемой рукописи; я не имею времени. Рукопись оставьте у себя до будущей субботы. Ваш покорный слуга Т. Шевченко


Предложите перевести Курочкину то, что вы найдете удобопереводимым.






202. ДО В. В. ТАРНОВСЬКОГО

7 серпня 1860. С.-Петербург


Милостивый государь

Василий Васильевич!


100 экземпляров «Кобзаря», взятые вами у Д. С. Каменецкого для передачи (Михаилу Корнеевичу Чалому, инспектору второй киевской гимназии), я эти сто экз[емпляров] «К[обзаря]» подарил моей невесте, а она покорнейше вас просит, и я тоже, 50 экз[емпляров] переслать в Чернигов в пользу воскрес/206/ных школ, на имя Романа Дмитриевича Тризны, а 50 экз. в пользу тех же школ в Киев на имя М. К. Чалого. И будущая жена моя, и я будем вам благодарны, если вы исполните нашу просьбу.


Готовый к услугам

Т. Шевченко


1860,

7 августа.

С.-Петербург.






203. ДО М. К. ЧАЛОГО

11 серпня 1860. С.-Петербург


1860.

С.-Петербург.

11 августа.


Милостивый государь

Михаил Корнеевич!


Убедительнейше прошу вас получить (с почты) 50 экземпляров моего «Кобзаря» и по вашему усмотрению передать помянутые 50 экз[емпляров] одному из киевских книгопродавцев, а вырученные деньги отдайте в кассу киевских воскресных школ и на досуге известите меня о вашем здоровье, вашей супруги и о здоровье И. М. Сошенка, за что будет вам благодарен и на услуги готовый


Т. Шевченко


Адрес:

С.-Петербург, в Академии художеств, Тарасу

Григорьевичу Шевченку.


Получили ли вы «Кобзаря», надписанного моею рукою на ваше имя?






204. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

22, 25 серпня 1860. С.-Петербург


22 августа.


Ми з тобою, здається, і розумні люде, а робимо чортзна поякому: ти мого письма не дождешся — пишеш мені, а я, на тебе дивлячись, тобі одвітую, не знавши, що ти мені писатимеш. Розумні люде, здається, так не роблять. Я сьогодня пишу до тебе, бо маю час, але на пошту письма не подам, аж поки не получу от тебе звістки о получении 1000 карбованців. Якби ти, для почину, до весни обійшовся цими грішми, то добре було б, а якщо ні, то напиши, я ще пришлю, тілько небагато.

Я оце заходився жениться, то мені, бач, і тут треба гроші; а вся надія на «Основу» та на «Кобзаря». Будущее подружіє моє зоветься Ликеря — крепачка, сирота, така сама наймичка, як і Ха/207/рита, тілько розумніша од неї, письменна і по-московському не говорить. Вона землячка наша із-під Ніжина. Тутешні земляки наші (а надто панночки) як почули, що мені Бог таке добро посилає, то ще трошки подурнішали. Ґвалтом голосять: не до пари, не до пари! Нехай їм здається, що не до пари, а я добре знаю, що до пари.

Восени, як одробишся з полем і окопаєш наше будущее кишло, вибери на тому кишлі найкраще місце і посади яблуню і грушу, на пам’ять 1860 року 28 июля.

Поберемося ми після Покрови. Добре б ти зробив, якби к нашому весіллю прислав сушених карасів десяток-другий або й третій та запеченого дніпрового ляща одного, другого або й третього. Ти писав мені, що в Каневі цього добра хоч лопатою горни, а тут і за гроші не добудеш: от тобі й столиця!

В Пекарях якась вдова-попадя продає хату: купить би та к осені перевезти на ґрунт і поставить. А весною нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала, а тим часом я з жінкою прибуду: то вона б і нам пораду дала. Бо я і жінка моя, хоч і в неволі і в роботі зросли, але в простому сільському ділі нічого не тямим, — то порада б сестри Ярини дуже б до ладу була і мені і Ликері.

Отаке-то скоїлось! Несподівано я до тебе приїду в гості з жінкою — сиротою і наймичкою! Сказано, коли чоловік чого добре шукає, то й найде: так і зо мною тепер трапилось. Мені тепер не жаль, що Харита трошки придурковата.



25 августа.


Добре я зробив, що позавчора не дописав сього письма і не послав тобі: сьогодня я получив твоє письмо і бачу, що ти з Кулішем аж надто расфантазировались. Книгар Кожанчиков сьогодня сказав мені от що (а він се діло добре знає): «на 3000 готовика и на 3000 кредиту в книжной торговле можно получить 10% с усиленным трудом». Мені самому не подобається твоє сіпачество, та нема де діться! Бумаги і чай — се інша річ. Напиши ти мені гарненько, чи багато тобі треба кредиту на се діло? А тим часом отого клятого сіпачества не кидай: воно тебе хлібом годує, а хліб велика річ!

Посилаю тобі план хати. Коли ти найдеш не так, то поправ і пришли мені; а тим часом окопуй леваду і купуй ліс сосновий; на одвірки тілько і на двері купи дубового і ясенового, та на поміст — липи. Якщо дуже треба буде грошей, напиши, я добуду і пришлю. Добре було б, якби Ярина весною рано перевезлася на мій ґрунт: може, можна найнять у Каневі для неї хаточку на літо? Найми, а літом ми з жінкою прибудемо та вкупі порадимося, що нам робить.

Цілую твою жінку, діточок і тебе. III.


На надвірню комору (робочу) при случаї дубового лісу купи: нехай лежить та висихає поки що буде.


/208/






205. ДО А. О. ЛАЗАРЕВСЬКОЇ

28 серпня 1860. С.-Петербург


Август 28, 1860.

С.-Петербург.


Благословенная в женах

Афанасия Алексеевна!


Давно вже я називаю синів ваших своїми братами, а вас своею матір’ю. Станьте ж мені тепер і справді за матір. Я оце заходився жениться. Поблагословіть мене здалека, може, моя доля покращає.


І друг і син ваш

Т. Шевченко


Михайло буде в мене старшим боярином.






206. ДО Н. М. ЗАБІЛИ

Серпень 1860. С.-Петербург


Любая Надежда Михайловна.

Передайте оце добро Ликері. Я вчора тілько почув, що вона занедужала. Дурна десь тьопала по калюжах та й простудилася. Пришліть з Федором мерку з її ноги. Закажу теплі черевики, а може, найду готові, то в неділю привезу.


Щирий ваш Т. Шевченко


[Пере]кажіть з Федором, чи лучше їй, чи ні.






207. ДО Н. М. ЗАБІЛИ

6 вересня 1860. С.-Петербург


Многоуважаемая Надежда

Михайловна!


Вручите Федорові мізерію і паспорт моєї любої Ликери й приймите мою искреннюю благодарность за ваши материнские попечения о сироте Ликери и за внимание ко мне, нехитростному вашему другу


Т. Шевченку.


На збороті:

Ее высокоблагородию

Надежде Михайловне

Забела.

На углу Малой Мещанской,

в доме Астафьевой.



/209/







208. ДО М. Я. МАКАРОВА

6 вересня 1860. С.-Петербург


6 сентября.


Искреннейший мій друже єдиний! Порадившись добре з А. Н. Марковичем, от що ми зробили з твоєю дочкою і сестрою. До вашого з В[арварою] Я[ковлевною] благословения перевезли Ликерю до Катерини Івановни Ивановой (родная сестра моєї рідної матері, графини Анастасии Ивановны Толстой). Мені здається, що ми добре зробили. Що ви на се скажете? В ожидании вашого доброго слова остаємось і я і Ликеря вашими искреннейшими друзьями.

P. S. Ликеря просить вас не вертаться швидко, а вернуться здоровим. На її добру раду і я здався.






209. ДО Н. М. ЗАБІЛИ

18 вересня 1860. С.-Петербург


18 сентября.


Вельмичтимая мною

Надежда Михайловна!


Посилаю вам лиштви, начатые Ликерою, и рисунок. Отдайте их кому знаєте кончить. Ликера вчора, здається, збрехала при лиці А[ндрея] Н[иколаевича], що вона оставила у вас в доме мои следующие вещи: 2 простыни, 1 полотенце, 6 пар чулок, корсет, дюжину носовых платков, перочинный нож, теплі башмаки, коленкор для юпок и рисунок для мережки.

Коли цьому правда, і буде можна, то вручите Федорові рекомые вещи, а коли ні, то сообщите о сем А[ндрею] Н[иколаевичу] яко власть имеющему. Душі своєї не шкода було для Ликери, а тепер шкода нитки! Чудне щось робиться зо мною.


Шанующий вас

Т. Шевченко


На звороті:

Высокоблагородной Надежде Михайловне Забеле.






210. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

25 вересня 1860. С.-Петербург


Вручи вручителю сего 30 карбованців.


Т. Шевченко


25 сентября.


/210/






211. ДО Ф. Л. ТКАЧЕНКА

28 вересня 1860. С.-Петербург


1860 рік,

28 сентября.

С.-Петербург.


Спасибі тобі, мій давній друже Федоте, за твоє письмо. А ще більше спасибі за те, що ти діточок своїх ведеш небитим, але добрим шляхом. Поцілуй їх всіх по тричі за мене. Спасибі тобі і за кирпатеньку чорнобривку, якщо вона справді доладня і хоч трохи в батька вдалася, то ти швиденько та дрібненько напиши мені. Та... (ти пишеш, що єсть у вас німець, добрий фотограф), то хоч украдучи або одурячи нехай він (німець) зніме її поличіє. А ти в письмі пришли до мене. Бач, яким я принцом зробився! Якщо теє, то я і весни не діжду, опівзими до вас прибуду. Самотина мене отут допікає! А її батькові низенько кланяємось я і В. М. Білозерський. Пиши мені швидше. І нехай тобі Бог помагає на все добре.


Твій давній і щирий друг

Т. Шевченко






212. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

5 жовтня 1860. С.-Петербург


5 октября.


Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти з тим землеміром та з іншими п’явками людськими. Спасибі тобі ще раз!

Дуже, дуже добре ти зробив, що не посадив яблуні і груші; прищепи весною на дичках: вони й швидче і більші виростуть. Я з своєю молодою, не побравшися, розійшовся. Ликеря така самісенька, як і Харита, дурніша тілько тим од Харити, що письменна. Що мені на світі робить? Я одурію на чужині та на самоті!

Добре б зробив (як матимеш час), щоб сам поїхав у Київ та своїм оком подивився на оту мадам Соар. По слуху вона мені не подобалася; подивись лиш на неї своїм батьківським оком.

Ремінна свита з відлогою на сім тижні тобі пошлеться; на заказ і добре зроблена; коштує 32 карб[ованці]. На сі гроші справ Йосиповим дітям на зиму одежу, а долги його не плати — нехай сам платить! Микиті скажи (як побачиш), що він дурний, ні з ким не порадившись, зробив чортзна-що!

Письмо Фліорковського, і моє письмо, і копія з условія печатається в п’ятій книжці «Народного чтения». Тим я тобі тієї копії і не посилаю.

Порадь їм, будь ласкав, щоб вони швидче записались в міщане, в Звенигородці один, другий в Черкасах, а Ярина в Каневі. Мені тут радять так, не знаю, як ти порадиш. Грошей, що там треба буде, то я вишлю. /211/

Каленика поцілуй тричі за мене і скажи йому, що як добре знатиме математику, то астрономію і навігацію за пояс заткне. Отак і скажи.

Шкода мені Йосипкової лапочки, іще більше шкода того дурня, що він і не бачить, що він нівечить... Шкода, та й годі!

Спасибі тобі за ляща і карасі; на весілля вони не прибудуть, бо весілля того й не буде. А ми вдвох собі з Мих[айлом] Матв[ійовичем] по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями, лящем закусимо та подякуєм тобі з жінкою і помолимось за щастя і здоров’я твоїх діточок.

Бувай здоровий! Твій брат і друг Т. Ш.

Пришлю або сам привезу Басі гостинця, як буде добре вчиться, а як же ні, то ні!






213. ДО М. Я. МАКАРОВА

31 жовтня 1860. С.-Петербург


31 октября.


Друже мій єдиний!


Якби я знав, що ми увечері побачимося у В[асиля] М[ихайловича], то не писав би сії цедули. Мені буде ніколи. А тим часом не знаю. Я вчора бачився з Е. П. К[овалевським]. Опанас поганший, як ми його знаєм. Та ся річ не мине нас. Як не сьогодня, то завтра поговоримо. Ще ось що. Чи ви бачили Ликерю? Чи сказали їй, щоб вона вернула мою мізерію до ниточки (реєстр повинен буть у Надежды Михайловны або у Андрея Николаевича). Як сказали їй, то ще й додайте, щоб вона в тиждень заробила 4 карб[ованці] и от своего имени послала в Чернигов на имя Романа Дмитриевича Тризны с надписью «в пользу Черниговской воскресной школы». Цією ціною окупить вона і свою, і мою погану славу.

Добре було б, якби ми ввечері побачились. Та не знаю. А тим часом нехай вам Бог помага на все добре.


Искренний ваш Т. Шевченко






214. ДО А. С. БОЛДІНА

5 листопада 1860. С.-Петербург


1860.

5 ноября.

С.-П-бург.


Вельми і вельми шануємий

добродію ласкавий!


Ми з вами неначе і не бачились у цім смердячім Петрограді. Цею зимою, може, як Бог поможе, побачимося в Харкові. А як же не поможе, то я пришлю вам 50 або і 100 экземпляров свого /212/ «Кобзаря», а ви передайте його на комісію під час ярмарки харьковским книгарям. Напишіть мені, будьте ласкаві, швиденько, чи можна буде так зробить. А поки що нехай вам Бог помагає на все добре.


Щирий ваш

Т. Шевченко


Що роблять ваші воскресні школи?






215. ДО М. Я. МАКАРОВА

5 листопада 1860. С.-Петербург


5 ноября.


Друже мій єдиний!


Чотири карбованці пошліть от имени неизвестного в Чернигов. А те, що осталося у Ликери, спаліть, та й годі! У середу я з вами не побачуся.

Нехай вам Бог помага на все добре! Искренний ваш


Т. Шевченко


На звороті:

Николаю Яковлевичу

Макарову.






216. ДО М. К. ЧАЛОГО

6 листопада 1860. С.-Петербург


1860,

6 ноября.

С.-П-бург


Любий мій і щирий земляче!


Спасибі вам за письмо ваше. І велике спасибі за «Кобзаря» мого, що ви його так щиро привітали. А тепер ось що! Або самі, або скажіть І. М. Сошенку, щоб він дознався, де там у Києві живе мадам Соар? Як дознається, то щоб пішов до неї та подивився, як там живуть мої небоги Пріся і Ганнуся. Та будьте лас[каві] і напишіть мені.

Ще ось що! Напишіть мені швиденько, чи можна буде послать вам 100 екземп[лярів] «Кобзаря» для передачі на комісію київським книгопродавцям. І во ім’я Божіє напишіть мені, що робиться в ваших воскресних школах.

Ще ось що: скажіть І[вану] М[аксимовичу], щоб він вам щиро сказав, чи здорова його жінка і його чорнява Ганнуся. Він мені сам не напише. Ледащо! Та ще й старе ледащо!

Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помагає на все добре!


Искренний ваш Т. Шевченко


Передайте мое искреннее почтение вашей супруге.


/213/






217. ДО М. Я. МАКАРОВА

9 листопада 1860. С.-Петербург


Друже мій єдиний!


Коли бить, то треба бить так, щоб боліло. А то не поможеш, а тілько нашкодиш. (Чернеча аксіома, та вона тепер і нам до ладу). Ликеря збрехала перед вами, передо мною і перед К[атериною] І[ванівною]. За це вона повинна хоч украсти, а послать (от имени неизвестного) в Чернигов на цель известную. Кроме вещей, которые я вас просив спалить при її очах, треба, щоб вона заплатила за квартиру 14 руб., за ключ, ею потерянный, 1 руб.

Ще раз прошу вас, яко искреннейшего моего друга, зробіть, як умієте, і швидче. Амінь.


Щирий ваш Т. Шевченко


9 ноября.






218. ДО Д. С. КАМЕНЕЦЬКОГО

18 листопада 1860. С.-Петербург


18 ноября.


Данило Семенович! Дайте Федорові рукопис «Южнорусского букваря», його треба показать Бекетову.


Т. Шевченко


На звороті:

Его благородию

Данилу Семеновичу

Каменецкому.

В топографії Куліша.






219. ДО М. К. ЧАЛОГО

2 грудня 1860. С.-Петербург


2 декабря.


Во имя Господнє вибачайте мені за те, що я вам пишу тепер коротенько. Єй-богу, ніколи. Передайте під розписку книгареві 100 экз[емпляров] «Кобзаря», нехай він продає його по 1 [крб.] 50 копі[йок] с вычетом 20 процентов за комиссию і нехай заплатить за транспорт. Низенько кланяюся вашій жінці, а купно і вам. Як зайде до вас брат Варфоломей, то привітайте і порадьте, що йому зробить з Прісею і Ганнусею.

До мене щодень приходить Орловський, здається, з його будуть люди. Бувайте здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Щирий ваш


Т. Шевченко


Чом ота сука Соха не обізветься до мене?


/214/






220. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

2 грудня 1860. С.-Петербург


2 декабря 1860.


На місці Аркаса в Одесі якийсь Павлов, але і той Павлов нічого не вдіє без оцього Іваницького. Перешли йому моє письмо, та будемо ждать, що з того буде. Добре б ти зробив, якби ще і сам йому написав гарненько. Та це як знаєш, так і роби.

Посилаю тобі письмо мого великого приятеля київського, прочитай його; та як будеш у Києві, то зайди во вторую гимназию, спроси квартиру Михайла Корнійовича Чалого, поклонися йому од мене. Це він мені пише про м[адам] Соар. Та зайди ще до І. М. Сошенка: Чалий тобі скаже, де він живе. Вони тобі порадять, що робить з Прісею і Ганнусею. Ніколи. Бувай здоровий. Кланяється тобі Куліш.






221. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

16 грудня 1860. С.-Петербург


Вручи Федорові 25 карб[ованців].


Т. Шевченко

16 д[екабря].






222. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

21 грудня 1860. С.-Петербург


Вручи Федорові 50 карбов[анців].


Т. Ш.


21 декабря.






223. ДО Я. В. ТАРНОВСЬКОГО

23 грудня 1860. С.-Петербург


1860,

23 декабря.

С.-Петербург.


Давно, дуже давно ми з вами не бачились, щиро шануємий Яков Васильевич! І так як ви чоловік щирий і розумний, а я теж трошки похожий на таких людей, як ви, то ми безплодно і не писали один другому измятое слово милостивой государь! Лучше любить і робить, аніж писать і говорить.

Двоюродний брат мій Варфоломей Григорьевич Шевченко, почти управляющий корсунским имением князя Лопухина, чоловік розумний, щирий і, как говорят, мастер своего дела. Это вы лучше меня можете узнать от ваших соседей, нежели от меня. /215/

Брат мой тяготится немцами и ляхами и в особенности его светлейшеством. Прочувши, що вам треба замістить чим-небудь лучшим вашого теперішнього управителя, хочет, а я прошу вас, прийміть його до себе. Та й більш нічого!

Літом, як Бог поможе, я буду в Потоках і щиро, щиро вас поцілую, а поки що бувайте здорові.


Искренний ваш Т. Шевченко


Кума моя Н[адія] В[асилівна] занедужала и осталася в Пе[те]рбурге, а В[асиль] В[асильович] и Л[юдмила] Владимировна поїхали в Качановку.






224. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

23 грудня 1860. С.-Петербург


23 декабря.


Я лучче тричі чорта в [...] поцілую, як матиму писать отому поганому Селецькому. Я тобі вже писав, як будеш у Києві, то побачся з Чалим і Сошенком: вони тебе на все добре наставлять.

Цілую твою жінку і твоїх діточок. Скажи Васі і Йосипкові, що на Новий рік, як будуть добре вчиться, я їм гостинець пришлю. Йосипкові я думав прислать доброго сукна на штанці та на жупанок (як буде добре читать), а то й березової каші пришлю.

Братові Йосипові скажи, що дурень, Микиті не кажи нічого. Як доведеться побачить сестру Ярину, то скажи їй, що вона брехуха. А сестру Мотрю поцілуй тричі за мене.

Ти од себе напиши що-небудь розумне отому Яковові Терновському.






225. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

31 грудня 1860. С.-Петербург


Вручи Федорові билет, коли достано, і 25 карб[ованців].


Т. Ш.



/216/









1861


226. ДО Ф. Л. ТКАЧЕНКА

4 січня 1861. С.-Петербург


4 генваря 1861.


Посилаю тобі 10 моїх «Букварів» на показ, а с конторы транспортов ты получиш їх 1000 і, не розв’язувавши тюка, передай його, хто там у вас старший над воскресними школами? то йому і передай. А він нехай як знає спродасть, а грошики положить в касу воскресної школи. От що!

Щоб тебе курка вбрикнула з твоєю кирпатенькою чорнобривкою. Тілько роздратував мене. Я весною заїду до тебе, та як не найдеш мені другу кирпу, то я тебе попомну.

Дай один «Букварь» редактору «Губернских ведомостей» і попроси його, щоб він напечатав, що такий-то і такий «Букварь» продається по три копійки в пользу воскресных школ.

Бувай здоровий, цілую твоїх діточок. Аж шкура болить — ніколи.


Щирий твій

Т. Шевченко






227. ДО М. К. ЧАЛОГО

4 січня 1861. С.-Петербург


4 генваря 1861.


Вельми шануємий Михайло Корнієвич!


Посилаю вам на показ 10 экз[емпляров] мого «Букваря», а из конторы транспортов вы получите 1000 экз[емпляров]. Добре було б, якби можна розпустить його по уездных та по сельских школах. Та вже що хочете, те і робіть з ним, а як Бог поможе, зберете за його гроші, то положіть їх в касу ваших воскресных школ.

Я і чув, і читав, що високопреосвященний Арсеній дуже возревновав о сельских школах и жалуется, що не печатають дешевих букварів. Покажіть йому мій «Букварь», і якщо вподобається, то я і йому пришлю хоч 5000 екзем[плярів], звичайно, за гроші, бо це не моє добро, а добро наших убогих воскресных школ. Так і скажіть йому. /217/

Думка єсть за «Букварем» напечатать лічбу (арифметику) — і ціни, і величини такої ж, як і «Букварь». За лічбою — етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, може, вбгаю в 10 копійок. Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике б само зробилося.

Старе ледащо таки спромоглося на аркуш паперу та вже так його змережав, що й курці нема де клюнуть, та так по-письменному, що я насилу второпав. Кланяюсь і йому, і його жінці. Те, що просив він, може, зробиться.

Бувайте здорові! нехай вам Бог помагає на все добре. Низенько кланяюсь вашій жінці і вам.


Искренний ваш

Т. Шевченко


Чи був мій брат у вас і що він там зробив з своїми недолітками?






228. ДО П. Ф. СИМИРЕНКА

Перша половина січня 1861. С.-Петербург


Составил я и издал букварь для наших сельских школ в количестве 10 000 экземпляров и продаю его в пользу тих же сельских школ по три копійки за книжечку. Через вашого киевского комиссионера г. Предаткина послал на ваше имя одну тысячу букваря...

Когда соберу за букварь всі деньги, то думаю издать в таком же объеме букваря и личбу, или арифметику. А потом космографию и географию нашого края, преимущественно в большем объеме, но не дороже 5 коп. Потом краткую историю нашого сердешного народа. И когда все сие сотворю, тогда назову себя почти счастливым. О многом и многом нужно бы писать вам, но я нездоров и так гнусно ослабел, что едва пером двигаю.

Еще раз до свидания.






229. ДО Ф. Л. ТКАЧЕНКА

12 січня 1861. С.-Петербург


12 генваря 1861.


Сьогодня посилаю тобі, Федоте, 1000 «Букварів» і оцю квитанцію. Коло 15 февраля получиш ти посилку і зроби з нею так, як я тобі вже писав, або найди десять чоловік добрих людей, та роздай їм по сотні книжечок по 3 карб. сотня. Та зобравши оті сердешні 30 карб., оддай на воскресну школу. А тим часом роби, як сам здоров знаєш. Цілую твоїх діточок. Прощай.


Т. Шевченко


Гляди, о кирпі не забудь. Я весною прибуду до тебе. /218/


На конверті:

В Полтаву,

учителю гимназии

его благородию

Федоту Леонтьевичу

Ткаченку.






230. ДО М. К. ЧАЛОГО

12 січня 1861. С.-Петербург


12 генваря 1861.


Будьте здорові з Новим роком! Послав я сьогодня вам свого добра 1000 штук. Прийміть його та що хочете, то те з ним і робіть. Добре було б, якби його можна було пустить в села, там би воно швидче прийнялося. А втім, як знаєте, так і робіть. Низенько кланяюся вашій жінці і вам.


Т. Шевченко






231. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

Після 14 січня 1861. С.-Петербург


По счету Гогенфельдена отдай гроші Федорові.

Т. Ш.






232. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

22 січня 1861. С.-Петербург


22 генваря 1861


Погано я зострів оцей новий поганий рік: другий тиждень не вихожу з хати — чхаю та кашляю. Аж обісіло. Як тебе там Бог милує? Ти, мабуть, послідніх моїх двох писем не получив, що нічого не пишеш. В першому письмі, адресованому в Корсунь, послав я письмо незапечатане, щоб ти прочитав і переслав в Одесу полковникові Іваницькому, главному начальнику механического заведения при обществе мореходства и торговли. Письмо про Каленика. Друге письмо адресоване в Київ, в дом Соар, в котором также незапечатанное письмо в Потоки на имя Я. В. Тарновского; чи получив ти оті письма, чи ні? Чи получив ти «Буквар» і «Основу»?

Заткни пельку отому проклятому землемірові та роби швидче з тим сердешним ґрунтом. Та що ти зробиш, то зараз же і напиши мені, щоб я знав, що з собою робити: чи їхать мені весною в Канів, чи ні. Як треба буде грошей, то напиши. А може, я сам привезу. Багато б ще треба дечого сказать тобі, та нездужаю. Нехай до другого разу. Бувай здоровий, цілую твоїх діточок і твою жінку. Т.


/219/






233. ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

29 січня 1861. С.-Петербург


29 генваря 1861.


Так мені погано, що я ледве перо в руках держу. І кат його батька знає, коли воно полегшає. Ось що! Вчора заходив до мене прощаться полковник Антонович, він сьогодня поїхав в Одесу. Антонович сей — один із самоглавних членов Общества пароходства и торговли в Одесі. Я просив його за твого Каленика, і він мені сказав от що: щоб ти йому не барившися написав, которий Каленикові год і чому він преимущественно учився в Херсоні: чи навігації, чи механіки, чи математики? Йому це треба знать для того, щоб до чого лучче притулить Каленика. Напиши ж йому та попроси гарненько, то, може, що й буде. Адресуй так: «В Одессу, в дежурство Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу».

Чи послав ти моє письмо Іваницькому в Одесу? Чи получив «Буквар» і «Основу»?

Начхай ти в ярмулку отому жидові, що ти пишеш, з його ґрунтом і з його хатою. Кінчай швидче в Каневі та напиши мені, як кончиш, щоб я знав, що з собою робить весною. Прощай! Утомився, неначе копу жита за одним заходом змолотив. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Т. Ш.






234. ДО В. В. ТАРНОВСЬКОГО

10 лютого 1861. С.-Петербург


10 февраля 1861.

С.-Петербург.


Милостивый государь

Василий Васильевич!


Сегодня получил я письмо из Чернигова от Романа Дмитриевича Тризны, на имя которого в прошлом году просил я вас переслать 50 экзем[пляров] «Кобзаря» в пользу Черниговской воскресной школы. Тризна пишет мне, что он и до сего дня не получил вашей посылки. Во имя Божие, уведомьте меня, на чье имя и когда послали вы в Чернигов помянутые экземпляры, чем много обяжете готового к услугам


Т. Шевченка.






235. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

1012 лютого 1861. С.-Петербург


Дай, будь ласкав, позавчорашній та вчорашній № «Пчелы».


/220/






236. ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

13 лютого 1861. С.-Петербург


Дай Федорові 25 карбован[ців] та суботню «Пчелу».


Т. Ш.






237. ДО І. М. МОКРИЦЬКОГО

24 лютого 1861. С.-Петербург


Многоуважаемый

Иван Николаевич.


Поздравляю вас с вожделенным днем вашего святого ангела, извините, что я не могу лично принести моего искреннего поздравления, я болен, другой месяц не только на улицу, меня и в коридор не пускают. И не знаю, чем кончится мое затворничество. Глубоко кланяюсь Марье Львовне и лобызаю ваших деточек. От души желаю вам повеселиться по-прошлогоднему.

До свидания. Искренний ваш


Т. Шевченко

24 февраля,

1861.




Листи 1839-1850
Листи 1851-1856
Листи 1857-1858
Листи 1859-1861











Попередня     Головна     Наступна            Варіанти             Коментарі


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.