Попередня     Головна     Наступна





ТРЬОХ СТИЛІВ ТЕОРІЯ — традиційне для Європи доби Відродження і бароко вчення про поділ мови на три стилі («слоги»): високий, середній і низький. Успадкована з антич. часів, зокрема через александрійську філол. школу. В Україні розроблялась у 17 — 18 ст. викладачами Києво-Могилян. академії, найґрунтовніше — Феофаном Прокоповичем (курси «Про мистецтво поетики», 1705; «Про риторичне мистецтво», 1706), його послідовниками Митрофаном Довгалевським (курс поетики «Сад поетичний», 1736), Георгієм Кониським (курс «Правила поетичного мистецтва», 1746) та ін. Поділ на стилі передбачав обов’язкову залежність між предметом викладу, тематикою і добором мовних засобів та жанрів (див. Високий стиль, Середній стиль, Низький стиль). Певною мірою він перетинався зі структурно-типол. поділом літ. мови на слов’яноруську, книжну українську і живу народну (див. Староукраїнська літературна мова). Т. с. т. була використана і розвинена М. Ломоносовим на матеріалі рос. літ. мови 18 ст. Втратила актуальність у процесі формування укр. літ. мови, коли три традиц. стилі («слоги») занепали, а осн. одиницями стильової диференціації стали структур.-функц. стилі (див. Стиль).


Літ.: КІУЛМ, т. 1. К., 1958; Білодід І. К. Вчення М. В. Ломоносова про три стилі і його значення в історії рос. і укр. літ. мов. К., 1961; Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэт. речи. Поэтика. М., 1963; Вомперский В. П. Стилист.учение М. В. Ломоносова и теория трех стилей. М., [1970]; Його ж. Риторики в России XVII-XVIII вв. М., 1988.


В. А. Передрієнко.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.