Попередня     Головна     Наступна






Афанасій Селецький




Утверди нас, господи, у вЂри стоати

а от востока к западу не отступати.

Ми єсмо твои раби убогии,

бо вже ся прельстили христиане многии.

Отцы и братіа, сію святую книгу почитайте,

а и мене в молитвах не забывайте.










ПРИМІТКИ



Афанасій Селецький

Афанасій Селецький — попович родом — на початку XVII ст. був дяком, про що залишив згадку в рукописному збірнику, який власноручно переписував 1610 р. в Супрасльському монастирі. Наприкінці цього рукопису (арк. 307) читаємо: «В лЂто от създаніа свЂт[у] 7118 а от въплощеніа Христова 1610, начасть сіа книга писати, мЂсяца апріля 24 дня, а дописася в том же року, мЂсяца авъгуста, 18, дьня, рукою многогрЂш[н]аго а велико недостойнаго раба божіа Аθанасіа, поповича Селецкого, будучаго на тот час дяком в монастырЂ Супраслскомь. Но, о господиє отцы и братіа и вес роде христіаньскій, хто сію святую книгу читати буде, молю вашеа любве, аще что обрящете грубо, і погрЂшено небреженіємь малоумиа моєго, вы же, як умудрени суще, исправляйте, а не проклинайте. Ваше єст исправляти, моє же поспЂшати. Но и пакы вторицею молю, исправляйте не кленуще...». Як свідчить вірш «Утверди нас, господи, у вЂри стоати», що ним завершується ця замітка, Афанасій не прийняв унії і закликав до цього своїх читачів.


«Утверди нас, господи, у вЂри стоати...». У рукописному збірнику 1610 р., ЦНБ АН УРСР, Петров (Лавра) № 219 (37), арк. 307 (див.: Петров Н. И., вып. 2, М., 1896, с. 71 — 72, № 219).

Публікація: Петров Н. И., вып. 2, М., 1896, с. 72.

Подається за рукописом.














Див. також:

АФАНАСІЙ СЕЛЕЦЬКИЙ. «Утверди нас, господи, у вЂри стояти...». Українська література XIV-XVI ст.











Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.