Попередня     Головна     Наступна (продовження тексту)






Кирило Транквіліон-Ставровецький



НА ГЕРБ ЗАЦНОИ ФАМИЛЂИ ВЫСОЦЕ УРОЖОНОГО ЄГО МОСЦЂ ПАНА А ПАНА ІОАНА ЯРМОЛИНСКОГО КОНСТАНТИНОВИЧА


ФамилЂя Ярмоли́нъских тáя єст слáвна

дЂлъностю справ рыцеръских здавна.

Трох муров проломаных знáком суть три урембы,

левъского сердца не застрашили крікли́выи тремъбы,

крЂ́ви розелья́ня

и огнистых дЂл стрЂляня.







НА ГЕРБ ВЫСОЦЕ УРОЖОНОГО ЄГО МОСЦЂ ПАНА А ПАНА АЛЕКСАНЪДРА ПУЗЫНИ ЕПІКГРАМА


В дому цных князей Пузьíнув

Здáвна рострóпность и дЂлъность справ рицерских не устáваєт,

A вЂра c побóжъностю, яко лелЂя, свЂтло процвитáєт.

В той фами́ліи всЂх цнот гнЂздо уви́тоє,

Сын мудрости Алексанъдер, грóно знамени́тоє.








НА ГЕРБ ВЫСОЦЕ УРОЖОНОГО ЄГО МОСЦЂ ПАНА А ПАНА ЛАВРЕНЪТІЯ ДРИВИНЪСКОГО, ЧАШНИКА ВОЛЫНЪСКОГО


Герб презáцных пáнов Дриви́нъских

сам презъ ся ясне выкладаєт

и всему свЂту оповЂдáєт

ВЂзерунок справ рицéръских знáчный,

кáждый то обачіти мóже бáчный.

В том дому вЂра c побóжностю и цнóта

важнЂйшая, а нЂжи скáрбы злота.

В тых ся цный Лавренътій кохáєт

и з нéи несмерътелную слáву мáєт.





* * *

Богу дáющу зáзрость нЂчтóже успЂєт,

и недáющу труд нЂкáкоже поспЂєт.

Буйство и зáзрость не вЂсть пóлезного почитáти

a невъдячнос[ть] слЂпотьì и вся́кого неразуміа мати.

И такъ и слЂпéць солнца неви́дить,

a злый безъ срáма дóброє ги́дить.

Сіа злость слЂпой зáзрости недовлЂєт,

но тамà свЂтови́дной прáвдЂ не одолЂєт.

Бог свЂт премудрости дарýєт,

любящим єгò а лицем не бракуєт.










НА ГЕРБ ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОИ ЄИ МИЛОСТИ ИРИНИ МОГИЛЯНКИ КНЯЖНЫ ВИШНЕВЕЦКОИ МИХАЙЛОВОИ КОРИБУТОВОИ


Въ гелмЂ презацного дому господарско[го] Єремей славных Могилов,

СвЂдком суть таковый клейноты

Побожности, мужества и цноты:

Два мечЂ в справах рыцерскых смЂлость показують,

ЛелЂя с крестом вЂру христіанскую знаменують.

В тым дому щираа побожность обитаєт,

А слава несмертелнаа навЂки процвитаєт.










НА СТАРОДАВНЫЙ ГЕРБ ЯСНЕ ОСВЕЦОНЫХ ВЕЛЬМОЖНЫХ КНЯЖАТ ВИШНЕВЕЦКИХ КОРИБУТОВИЧОВ ЕПІГРАММА


СвЂтить мЂсяць купно з звЂздáми и небо мЂрить,

Пóки коло бЂжи́ть незагамовáноє тогò свЂта.

Так слá†дóброй не одолЂють и найдольжшіѝ лЂта:

В тым дому побóжность и цнóта зъдавна кгьрунът свой засади́ла,

а мýдрость з дЂлными спрáвами рицерскими гнЂздо своє уви́ла.











НА СТАРОДАВНЫЙ КЛЕЙНОТ ЯСНЕ ОСВЕЦОНЫХ ВЕЛМОЖНЫХ ИХ МОСЦЂ КНЯЖАТ ЧАРТОРИСКИХ ЕПІГРАММА


В гелмЂ тей цней фамиліи таковыи клейноты

СвЂдком суть мезства, смЂлости и цноты:

Конь, роспущоный в широком полю,

Рицера смЂлого выконыва волю,

НепріáтелЂ перхають рострЂляне,

Трупы всюды, поля кровю польляне,

МЂч обнажоный непріателю не фолъкчуєт

Тым ся звЂтязство значноє показуєт

Дом цных Чарториских, племя то крулюв можных знаменитоє,

Юрій, сын мудрости, всЂх цнот и побожности гнЂздо увитоє.








НА СТАРОДАВНЫЙ КЛЕЙНОТ ЯСНЕ ОСВЕЦОНЫХ ВЕЛМОЖНЫХ ИХ МОСЦЂ КНЯЖАТ КОРЕЦКИХ ЭПИГРАММА


В гелмЂ той цней фамиліи таковыи клейноты

СвЂдком суть мезства, смЂлости и цноты:

Конь, роспущоный в широком полю,

Рицера смЂлого выконыва волю,

НепріателЂ перхають розтрЂляне,

Трупы всюды, поля кровю полляне.

Певноє звЂтязство и знаменитоє,

Самои́ль всЂх цнот гнЂздо увитоє

В дому ясне пресвЂтных княжат Корецких.











ПРИМІТКИ



Кирило Транквіліон-Ставровецький

Кирило Транквіліон-Ставровецький протягом 1589 — 1592 років був учителем львівської братської школи, викладаючи в ній слов’янську й грецьку мови. Тут він співробітничає з такими діячами, як Арсеній Еласонський, Стефан і Лаврентій Зизанії. Сучасники характеризують Кирила часів його вчительства як мужа «ученна в науцЂ писма и языка елинска и словенска» (АЮЗР, ч 1, т. 10, № 44). З доручення братства він 1589 р. виголошує в Тарнополі перед константинопольським патріархом Ієремією промову грецькою мовою (Зубрицкий Д. Летопись Львовского братства, год 1589. — Памятники, издаваемые Киевской комиссией. Т. 3. К., 1898, № 8) Київський митрополит Михаїл Рогоза, перебуваючи у Львові в січні 1591 р., благословив дидаскалів братської школи Стефана й Кирила і здатних до цього учнів на проповідування як у Львові, в братській церкві, так і в інших містах (Акты, относящиеся к истории Западной России. Т. 4. Спб., 1851, № 27). У цей час Віленське братство через своїх членів білоруських магнатів Богдана Сапєгу та Федора Скумину просить Львівське братство прислати до Вільна дидаскала — «писма кгрецкого и словацкого делателя искусна» (АЮЗР, ч. 1, т. 10, № 41). У Вільно посилають Кирила, і 1592 р. він починає вчителювати у віленській братській школі (там же, № 44 і 45), 3 дальших 22 років відомостей про життя і діяльність Кирила немає. У 1614 — 1615 р. Кирило — ієромонах і славиться як проповідник. Він бере участь у виданні Псалтиря (Львів, 1615), друкує у власній похідній друкарні своє «Зерцало богословів» (Почаїв, 1618) і своє ж «Євангеліє учительноє» (Рахманів, маєток княгині Ірини Вишневенької, 1619). За ці книжки Кирило підпадає під переслідування — ортодокси вбачають у них єретичні та прокатолицькі тенденції.

Між 1615 — 1626 роками Кирило веде мандрівне життя: Львів — Волинь — Замостя Близько 1626 р. він переходить в унію і стає архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, який на цей час був захоплений уніатами (Петрушевич А. Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700 г. Львов, 1874, с. 275 — 276). У королівській грамоті 1643 р. відзначається «похилий вік» Кирила, і йому призначається коад’ютор — помічник-заступник, що в католицькій церкві призначається на заміну духовній особі, яка за віком чи станом здоров’я неспроможна виконувати свої обов’язки (АЮЗР ч. 1, т. 6. К., 1883. № 295). 7 вересня 1646 р. в Чернігові виходить у світ «з новои друкарнЂ» Кирила його збірка повчань і віршів «Перло многоцЂнноє», в якій виразно виявляються католицькі тенденції автора. Того ж 1646 року Кирило помирає.

Вірші Кирило писав, мабуть, протягом усього свого свідомого життя. Як зазначено у примітці до «Просфоними», М. Возняк висловив імовірне припущення, що автором цього панегірика, написаного і виданого у Львові 1591 р., міг бути «вчитель грецької мови братської школи Кирило Транквіліон-Ставровецький». Вірші є у всіх друкованих книжках Кирила. Слід відзначити, що в прозових текстах книжок трапляються римовані фрагменти.

Іноді в цих фрагментах застосовується дієслівна рима, іноді рима складніша, заснована на поєднанні іменних частин мови або іменних чи дієслівних форм. Напр.: «Увы мнЂ, от жалю не знаю, кому той злосливый мир уподобити маю» («Зерцало богословіи», арк. 29 другої пагінації); «многим были гробы звЂрьскіи утрóбы» (там же, арк. 57 другої пагінації); «от раю мой, прекрасный раю, уже не к тому твою свЂтовидную красоту аз оглядаю!» («Євангеліє учительноє», арк. 7 зв. другої пагінації). Див. ще, напр.: «Зерцало богословіи», арк. 29 зв. другої пагінації; Євангеліє учительноє, арк. 212, 298 зв., 313 зв., 340 зв. — 341 першої пагінації; 34 — 34 зв., 71, 82 — 82 зв., 131 зв., 132 зв., 138 другої пагінації.

Відомі примірники «Зерцала богословіи» і «Євангелія учительного» поділяються на три групи. Кожна група присвячується окремому потентату. Примірники кожної групи супроводяться відповідними геральдичними епіграмами. Всього у цих книжках Кирила виявлено сім епіграм. Всі вони укладені за однією схемою й іноді навіть майже збігаються. У «Зерцалі богословії» є ще один, вступний вірш: «Богу дающу зазрость нЂчтоже успЂєт...».


На герб зацнои фамилЂи высоце урожоного єго мосцЂ пана а пана Іоана Ярмолинского Константиновича. У кн.: Сіа кніга наріцаємая Зерцало богословіи, изъбранъна от многих книг богословских и трудолюбієм съставълена єромонаха Кирила Транъквелиона и проповЂдника слова божіа, єго власным коштом и накладом выдрукована. В монастыру почаєвьском в маєтности єго милости пана АнъдрЂа ФирлЂя року 1618 мЂсяца марта 12 дня, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 214; Каратаев, Спб., 1883, № 238; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 494; Миловидов, Вильно, 1908, № 24; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 66; Максименко, Львів, 1975, № 448).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 156.

Подається за першодруком, ЛДМУМ, № 5024(974).


На герб высоце урожоного єго мосцЂ пана а пана Алексанъдра Пузыни епікграма. У кн.: Зерцало богословіи... Почаїв, 1618, тит. арк. зв. — наступний ненум. арк. (див. попередню примітку).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 156.

Подається за першодруком, ЛДМУМ, № 680 (добре збережений примірник).


На герб высоце урожоного єго мосцЂ пана а пана Лавренътія Дривиньского, чашника волыньского. У кн.: Зерцало богословіи... Почаїв, 1618, тит. арк. зв. (див. примітку до вірша «На герб зацнои фамилЂи высоце урожоного єго мосцЂ пана а пана Іоана Ярмолинского Константиновича»). Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 156 — 157. Подається за першодруком, ДБЛ.


«Богу дающу зазрость нЂчтоже успЂєт...». У кн.: Зерцало богословіи... Почаїв, 1618 (див. примітку до вірша «На герб зацнои фамилЂи высоце урожоного єго мосцЂ пана а пана Іоана Ярмолинского Константиновича»).

Подається за першодруком, ДБЛ, арк. 8 зв. (у різних примірниках книжки цей вірш міститься на різних аркушах); див. також примірники ЛДМУМ, № 679 та 680.


На герб ясне вельможнои єи милости Ирины Могилянъки княжны Вишневецкои Михайловои Корибутовои епиграмма. У кн.: Євангеліє учительноє, албо Казаня на недЂля през рок и на празники господскіє и нарочитыи святым угодником божіим. Съставлена трудолюбієм ієромонаха Кирила Транъквиліона, проповЂдника слова божего. Єго власным стараням, кошътом и накладом з друку на свЂт ново выдана. За позволенієм старших. В маєтности єи милости княгинЂ Вишневецкои Михайловои въ РохъмановЂ. От създаніа миру 6128, а от въплощеніа господня 1619, мЂсяца новембра, 9, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 227; Каратаев, Спб., 1883, № 249; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 407; Маслов С. И. К истории западнорусских типографий XVII в. — Труды XIV археологического съезда в Чернигове. Т. 3. М., 1911, с. 371 — 376; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 71; Максименко, Львів, 1975, 623). Існує підробка цього видання, яку надрукував Максим Вощанка в Могилеві-на-Дніпрі 1697 р.

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 157.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, І. 4. 14а.


На стародавный герб ясне освяцоных вельможных княжат Вишневецких Корибутовичов епіграмма. У кн.: Евангеліє учительноє... Рахманів, 1619, варіант, тит. арк. зв. (див. попередню примітку).

Подається за першодруком, ЦДАДА СРСР, примірник колишньої бібліотеки московської синодальної топографії № 2352.


На стародавный клейнот ясне освецоных вельможных их мосцЂ княжат Чарториских епіграмма. У кн.: Евангеліє учительноє... Рахманів, 1619, тит. арк. зв. (див. примітку до вірша «На герб ясне вельможнои еи милости Ирины Могилянъки княжны Вишневецкои Михайловои Корибутовои епиграмма»).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 157 — 158.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, І. 4. 13б.


На стародавный клейнот ясне освецоных велможных их мосцЂ княжат Корецких епиграмма. У кн.: Евангеліє учительноє... Рахманів, 1619, тит. арк. зв. (див. примітку до вірша «На герб ясне вельможнои еи милости Ирины Могилянъки княжны Вишневецкои Михайловои Корибутовои епиграмма».

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 158.

Подається за першодруком.









Див. також:

Кирило ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ. Із книжки «Перло Многоцінноє». Українська література XVII ст.

Кирил Транквіліон Ставровецький. Хрестоматія давньої української літератури О.Білецького.

Кирило ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ. Зерцало богословія, 1618 р. Переклав Л. Пилявець.


ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ Кирило. Філософська думка в Україні. Біобібліографічний словник










Попередня     Головна     Наступна (продовження тексту)


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.