‹‹   Попередня     Головна     Наступна





Іван УЖЕВИЧ

ГРАМАТИКА СЛОВ’ЯНСЬКА


(за вид. «Граматика слов’янська І.Ужевича. Київ — 1970. Пам’ятки української мови XVII ст.»)




Передмова


І. К. Білодід, Є. М. Кудрицький. Іван Ужевич і його граматика


ПАРИЗЬКИЙ РУКОПИС (1643)

Написи на обкладинці

Титульна сторінка

сторінка 2.

сторінка 3.

сторінка 4.

сторінка 5.

сторінка 6.

сторінка 7.

сторінка 8.

сторінка 9.

сторінка 10.

сторінка 11.

сторінка 12.

сторінка 13.

сторінка 14.

сторінка 15.

сторінка 16.

сторінка 17.

сторінка 18.

сторінка 19.

сторінка 20.

сторінка 21.

сторінка 22.

сторінка 23.

сторінка 24.

сторінка 25.

сторінка 26.

сторінка 27.

сторінка 28.

сторінка 29.

сторінка 30.

сторінка 31.

сторінка 32.

сторінка 33.

сторінка 34.

сторінка 35.

сторінка 36.

сторінка 37.

сторінка 38.

сторінка 39.

сторінка 40.

сторінка 41.

сторінка 42.

сторінка 43.

сторінка 44.

сторінка 45.

сторінка 46.

сторінка 47.

сторінка 48.

сторінка 49.

сторінка 50.

сторінка 51.

сторінка 52.

сторінка 53.

сторінка 54.

сторінка 55.

сторінка 56.

сторінка 57.

сторінка 58.

сторінка 59.

сторінка 60.

сторінка 61.

сторінка 62.

сторінка 63.

сторінка 64.

сторінка 65.

сторінка 66.

сторінка 67.

сторінка 68.

сторінка 69.

сторінка 70.

сторінка 71.


ПЕРЕКЛАД ПАРИЗЬКОГО РУКОПИСУ


ПРИМІТКИ


БІБЛІОГРАФІЯ




АРРАСЬКИЙ РУКОПИС (1645)

Написи на обкладинці

Титульна сторінка

сторінка 5.

сторінка 6.

сторінка 7.

сторінка 8.

сторінка 9.

сторінка 10.

сторінка 11.

сторінка 12.

сторінка 13.

сторінка 14.

сторінка 15.

сторінка 16.

сторінка 17.

сторінка 18.

сторінка 19.

сторінка 20.

сторінка 21.

сторінка 22.

сторінка 23.

сторінка 24.

сторінка 25.

сторінка 26.

сторінка 27.

сторінка 28.

сторінка 29.

сторінка 30.

сторінка 31.

сторінка 32.

сторінка 33.

сторінка 34.

сторінка 35.

сторінка 36.

сторінка 37.

сторінка 38.

сторінка 39.

сторінка 40.

сторінка 41.

сторінка 42.

сторінка 43.

сторінка 44.

сторінка 45.

сторінка 46.

сторінка 47.

сторінка 48.

сторінка 49.

сторінка 50.

сторінка 51.

сторінка 52.

сторінка 53.

сторінка 54.

сторінка 55.

сторінка 56.

сторінка 57.

сторінка 58.

сторінка 59.

сторінка 60.

сторінка 61.

сторінка 62.

сторінка 63.

сторінка 64.

сторінка 65.

сторінка 66.

сторінка 67.

сторінка 68.

сторінка 69.

сторінка 70.

сторінка 71.

сторінка 72.

сторінка 73.

сторінка 74.

сторінка 75.

сторінка 76.

сторінка 77.

сторінка 78.

сторінка 79.

сторінка 80.

сторінка 81.

сторінка 82.

сторінка 83.

сторінка 84.

сторінка 85.

сторінка 86.



Іван Ужевич. Граматика слов’янська. Титульна сторінка Арраського рукопису





Див. також:

Іван Федорович. Буквар (Львів, 1574).

Іван Федорович. Азбука (Острог, 1578).

Лаврентій Зизаній. Граматика словенська. (Вільно, 1596).

Лаврентій Зизаній. Лексис. (Вільно, 1596).

Мелетій Смотрицький. Грамматіки славенския правилноє синтаґма. (Єв’є, 1619).

Памво Беринда. Лексикон словенороський (Київ, 1627).

Східнослов’янські граматики XVI-XVII ст. (збірка статей, Київ, 1982).

Василь Німчук. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. Київ, 1985.

Енциклопедія «Українська мова». УЖЕВИЧ Іван













© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
15.III.2003







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Арістотелівське вживання слова «природа» щодо суспільства має подвійне значення. Люди інстинктивно суспільні, тому що вони потребують одне одного. Людська природа проявляється характерніше в розвитку тих сил, котрі притаманні тільки людині. Держава — це те єдине середовище, в якому вони можуть розвиватися; це означає «природно» в державі, яка в дечому протилежна інстинктивній природі. Як жолудю притаманно проростати в дуб, так само й людській природі властиво розвивати свої найвищі сили в державі.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.