[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002.]

Попередня     Головна     Наступна





ЗМІСТ. ЛІТЕРИ П-Я



Пирогов Микола

Подолинський Сергій

Поснов Михайло

Поспєхов Дмитро

Потебня Олександр

Прокопович Єлисій

Рєдкін Петро

Рижський Іван

Рубан Яків

Сакович Калліст

Свєтлов Павло

Семковський Семен

Серапіон Володимирський

Скворцов Іван

Скворцов Костянтин

Скворцов Микола

Сковорода Григорій

Скрипник Микола

Славинецький Єпіфаній

Смотрицький Герасим

Смотрицький Максим

Спекторський Євген

Суразький Василь

Терлецький Остап

Титов Федір

Тихомиров Павло

Транквіліон Кирило

Троїцький Матвій

Трубецькой Євген

Туган-Барановський Михайло

Туптало Данило

Фаворов Назарій

Феодосій Печерський

Флоровський Георгій

Франко Іван

Хвильовий Микола

Ходзицький Олександр

Христофор Філалет

Челпанов Георгій

Чижевський Дмитро

Шад Йоган Баптист

Шашкевич Маркіян

Шевченко Тарас

Шестов Лев

Шлемкевич Микола

Шпет Густав

Щербацький Григорій

Щербина Олександр

Юринець Володимир

Юркевич Памфіл

Яворський Симеон

Якоб Людвіг Генріх Конрад

Якубаніс Генріх-Роман



Додаток 1. Праці загального характеру з історії філософії України

Додаток 2. Періодичні видання України з працями філософського змісту

Перелік скорочень








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.